3. Друзі

 Макс. 

Я стояв і дивився на те, як дівчина заходить до свого будинку.

На дворі було холодно, та я на це не зважав, радіючи з того, що нарешті знайшов її. Вона наче прекрасний янгол, що витягнув мене з забуття, а тепер постав наяву.  Хоча лікар мені і сказав тоді у лікарні, що я вдарився головою, в мене могли бути зорові та слухові галюцинації, та я до останнього не сумнівався, що знайду дівчину з мого сну. 

А тепер не міг повірити своєму щастю і бажав якнайшвидше познайомитися з Авророю.

*****

Увечері ми з татом влаштувалися біля телека з з піцою, де показували футбольний матч. Я не був фаном футболу і дивився у пів ока. А тато завів мову про мотоцикл, спитав, чи не збираюся я  ще брати участь у гонках.

Скоріш за усе тато маскував за цікавістю свою тривогу. Та я і не збирався туди повертатися, не після того, що сталося. Це був новий поворот мого життя на 180 градусів.

Про що я і сказав татові.

- А я от вирішив стрибнути з банжиджампінгом, - заявив тато, посміхаючись в бороду. А я ледь не виплюнув пиво з того переляку.

- А що, в житті потрібно все попробувати, не дарма ж мені Томмі подарував абонемент на один стрибок , та й не вічно ж бути серйозним деректором- продовжив тато.     Оце так, чувакові уже за п'ятдесят, а його усе на подвиги тягне, на фоні банджиджампінгу, гонки здавалися дитячою забавкою,- подумав я. Та відповісти не встиг, мене врятував мій мобільний, який заграв рятівну мелодію "Лінкін парк", сповіщаючи про дзвінок.

   З легким серцем я направився  в свою кімнату. Дзвонив мій кращий друг Джайлз, з колишньої школи. 

- То як справи у засланні?- спитав Джайлз, привітавшись.

- Тут доволі непогано,- відповів я, вмощуючись на ліжку. Я розповів йому про татову жагу пригод, а Джайлз промовив: Респект твоєму старому!"- вдосталь насміявшись. 

А ще я розповів йому про Аврору, як добре, що з Джайлзом можна було бути самим собою. 

- Який я радий, що вона не твої глюки,-  відповів Джайлз у своєму репертуарі.

- Припини, - відповів я, всміхаючись, - Ні, вона справжня: волосся темне, як ніч, фігура відпад, а очі наче дві темні намистинки, - відповів я.

  В слухавці повисла тиша.

- М-да, давно я такого не чув, походу ти втріскався старий,- промовив Джайлз після короткої паузи. 

- Якщо чесно, то я і сам не знаю, просто вона мені подобається, а все інше не так і важливо,- відповів я.

- Головне, щоб не вийшло як з тією білявою Айві, зрозумій мене правильно, друже, не хочу щоб ти знову був третім зайвим.- відповів Джайлз .

 В словах  друга було раціональне зерно, та я не хотів у це вірити і твердо вирішив, що хай там що, а я маю подружитись з красунею.

*******

Зранку, швидко зібравшись, я погнав до школи, мені кортіло побачити Аврору. 

Мене і справді стала мучити думка про те, чи є хтось у прекрасної Аврори, тому я навіть придумав план, і тепер намагався зібратися з думками, по дорозі зайшовши до магазину і, прихопивши велику шоколадку, старався не посміхатися від почуття перемоги , уважаючи що вже на правильному шляху.

Побачивши, що Аврора у класі сама, я зрадів і впевнено крокував до її парти. Вона сиділа схилившись над блокнотом і щось писала.

- Привіт,- промовив я, всміхнувшись.

- О, привіт,- підняла на мене очі красуня. Сьогодні вона була в зеленому гольфі з зібраним у дульку волоссям, від вчорашньої фарби не залишилося й сліду.

- Що пишеш?- спитав я.

- Та у мене така звичка, записувати всі хороші події за день, а потім перечитувати, це реально допомагає зрозуміти, що в кожному дні є щось хороше, такий собі тренінг.

- Круто, треба буде і собі спробувати,-  відповів я, дістаючи з наплічника шоколад, промовив: 

- А це тобі ще одна хороша подія,-  з цими словами я поклав на парту подарунок.

Аврора  посміхнулась:

- А це за що? - спитала вона.

- А просто так,- відповів я, задоволений її реакцією.

- Звідки ти знаєш, що я люблю з горішками?-  засміялася вона.

- Я Санта Клаус, тільки тссс нікому..- промовив я, радіючи своїй перемозі.

   Після школи я намагався придумати, як залишитись з Авророю, аби дізнатися більше про неї, тому дуже повільно йшов додому,  а походу розпитував її про все, так я дізнався, що у Велінфорд проводиться щорічний зимовий ярмарок, можна скуштувати різні смаколики.

- А ще буде святковий концерт, на якому я виступатиму.- відповіла Аврора з гордістю.

- То ти співаєш?- здивувався я.

-  Ні, ти що, мені ведмідь на вухо наступив, я граю на гітарі у рок-групі, називається "Ритм Міста"- мовила дівчина.

-  Класно, а можна послухати?- спитав я.

- Звичайно, у нас якраз завтра репетиція, то приходь послухати.- відповіла Аврора. А також мене можна знайти на Фейсбуці та Інстаграмі .

- То ми тепер типу друзі?- уточнив я, ніби між іншим.

- Друзі, - відповіла дівчина.

Дякую любі читачі за зірочки та додавання до бібліотеки! Дуже ціную і люблю!