18

— Так, — сказав Багряний, сідаючи на місце. — Ось тепер я хочу почути пояснення.

— Нам вдалося знайти викрадачів близнюків, — спокійно пояснила Раока. — Я надам усі звіти та записи, але якщо коротко: це зробив демон-метаморф.

— Зручно, — різко сказав Білий Старійшина. — Але неправдоподібно.

Тир відчув ком у горлі.

Ні, не може бути! Це має бути хтось із опозиції, адже так?

— А ви, я дивлюся, трохи розгубили своє миролюбство, сусіде? — розвеселився Примарний. — Ти продовжуй, дивна, не відволікайся на старе бормотання. Отже, довести свою теорію зможеш?

— Так, пане, — спокійно сказала фейрі. — Декілька років тому наше відомство запустило секретний проект, заснований на поєднанні некромантії, ментальної магії та досвіді артефакторики техногенних світів. Так звані «примарні вартові» — незримі супутники, що слідкують за певною істотою та записують на свою пам'ять все, що відбувається. У разі критичної ситуації, на зразок нинішньої, істоту можна закликати, знищити, випатравши пам'ять, і переглянути її за допомогою ментальної магії.

— Це порушення всіх прав! — вигукнув Сталевий.

— Наука не стоїть на місці, правда? — усміхнувся Крижаний, потемнілі очі якого видавали тривогу. — Отже, на записі помітно, що пані Шу не робила цього, я правильно розумію?

— Так, — кивнула Раока. — Ар Сірий, пан скарбник, включив свою пару до групи ризику, і за нею велося постійне спостереження як за можливою ціллю.

— І ми повинні повірити, що ці ваші записи є достовірними? — гмикнув Мідний, хоч у його очах уже палав жадібний вогонь: ось вже хто любив різні новації — і на них заробляти.

— Це спогади, хай і штучної істоти, – пояснила фейрі. — Перевірити їхню справжність може будь-який ментальний маг.

Примарний гмикнув.

— Що ж, непогано. Я так думаю, всі докази ви можете надати прямо зараз?

— Авжеж, Старійшина.

— Добре, — кивнув Крижаний. — Чи слід нам закруглити фарс і пошукати справжнього злочинця? Здається, і в мене виникли деякі питання.

— Тіла дітей знайшли? — раптом спитав Багряний жорстко. — Я вимагаю, щоб мені видали всю інформацію щодо пошуків. Я хочу знайти... те, що від них лишилося.

Раока насупилась.

— Ваш онук... він відчув загибель пари?

— Мій онук спить під павутинням чарів, що присипляють, — сказав Багряний рівно. — Я не хотів, щоб він через це проходив, залишаючись у свідомості.

— О, твоє впізнаване милосердя, — закотив очі Крижаний. — Досі віриш, що комусь таким чином робиш послугу?

— Так, — коротко сказав Багряний. — Що б ти там не думав, краще не переживати цього у свідомості.

Тир примружився, розуміючи: коли він зустріне Оса знову, не злізе, доки не отримає розповідь про минуле цих двох. Раока тим часом відволіклася, і її медальйон у вигляді птаха засяяв. Дівчина спохмурніла, а потім тихо сказала:

— Діти живі, але там є якась... проблема, може знадобитися допомога пана Примарного Старійшини.

— Моя? — щиро здивувався дракон. — Це кого ж такого треба вбити? Чи не Оса, сподіваюся?

— Ні, вбивати не треба, але це буде краще за все обговорити з вами та Багряним Старійшиною на місці: це потрібно дітям. Однак мій шеф уже летить сюди і просить усю Раду дочекатися його.

— Що з Гором? — уривчасто запитав Крижаний Старійшина.

— Я не знаю, він не сказав, — озвалася втомлено Раока.

— І що, — раптом запитав Зелений Старійшина, — ми сидітимемо і чекатимемо цього запізнілого хлопця?

— Ви ж можете й добазікатися, шановний. — Голос Крижаного знизився майже до шипіння. — Серйозне нездужання пари вважається гідною причиною запізнення на будь-який захід, включаючи князівську аудієнцію та Церемонію Пам'яті. Чи хочете сказати, що наші посиденьки важливіші?

— Хочу сказати, що вважаю все це інтригою вашого сина, покликаної дискредитувати Раду.

— Свою пару він теж сам поранив, за вашою теорією? — прошипіла фейрі, і Тир обережно ступив до неї ближче, щоб у разі чого встигнути захистити і дівчину від драконів, і драконів від неї.

— Від таких, схильних до неприродних стосунків, можна очікувати, — з деякою зневагою сказав раптом Білий Старійшина. — Я виношу на голосування Ради офіційну ноту недовіри князівським наближеним, замішаним у цій справі.

Тир усміхнувся, приймаючи неминуче: весь цей час він гнався не за тим зайцем. Багряний Старійшина, якого всі вважали винуватцем того, що відбувається, лише ратував за свою сім'ю, хай і по-своєму, а ось давній союзник...

— Бажаєте громадянської війни? — кинув Тир зло. — Будь ласка. Я не звільню жодного радника з вашої волі, Старійші, зарубайте це на носі. А тепер починайте голосування.

Багряний гмикнув.

— Отже, Старійшини, голосуємо. Питання ви чули, відповідь — проти або за. Отже?

— Проти. — Крижаний.

— За. — Зелений...

— Проти. — Примарний?!

— За. — Білий...

— Проти. — Золотий.