11

— Небо моє, вже ранок. — Ласкавий шепіт обпік кінчик вуха. — Бран скоро прийде тебе будити.

— Пішли його туди, де сонце не світить, — буркнула Міка, намагаючись закопатися у подушку.

Відповіддю їй став тихий смішок.

— Я, звичайно, можу, але я і так попросив, щоб тебе не будили довше. Равлики вже готові, за півгодини караван висувається.

Міка здавлено простогнала. Тіло приємно нило після веселої ночі, і якби їй хтось сказав, що три години сну — це норма, вона б його добряче відшматувала.

— Міко...

— Встаю, встаю, — пробурчала вона, розліпивши півтора ока і з цікавістю природовідкривача вже оглядаючи зібраного Оса. При погляді на нього йти кудись розхотілося, але Міка сіла на ліжку і жорстко потерла себе по обличчю.

— Міка, — почав Ос, і його серйозний погляд не покращив настрій.

— Ти плануєш повідомити, що все було помилкою? Не треба запарюватися, я й так у курсі, — хмикнула чаклунка, ховаючи очі.

Ос зітхнув, взяв її за підборіддя і змусив дивитися прямо.

— Не кажи нісенітниць, будь ласка. — Він був убивчо серйозний. — Ти дуже багато значиш для мене, про це я й хочу говорити.

— Слухай, я не те щоб у тому стані...

— Давай залишимося? Я заберу тебе до себе, у Передгір'я. Чи так тобі потрібна ця пустеля? Чи обов'язково схоплюватися кожного ранку з першими півниками? Прошу, ходімо зі мною! Я зможу повернутися до своєї роботи, а ти – відпочити вдосталь і теж знайти собі заняття до душі, а потім...

Міка навіть реготати не стала у відповідь на такий політ фантазії, просто перервала його гарячий монолог словами:

— Ос, ну ти ніби розумний, а несеш якісь дурниці. Хочеться тобі повернутись до тих своїх справ? Котися, не проблема, навіть частину грошей отримаєш — заслужив. Але ж мені в цих ваших горах що робити? Я розумію, в тебе там твій маленький підопічний, робота, справи. Мій світ — тут, контракт з купцем укладений, і добре тільки я, але на кін поставлено також і життя хлопців: що вони будуть у пустелі без магів робити?

Він довго, задумливо дивився в її очі, а потім тихо видихнув:

— Добре, нехай буде за твоїм словом, небо моє. Значить, залишаємось.

— Я ж сказала, ти можеш...

— Я вдаю, що ти цього не говорила, а я не чув.

Міка нічого не відповіла, швидко одягаючись. В голові крутилася минула ніч, і якщо деякі моменти змушували облизувати губи, очікуючи наступну, то інші викликали гостре бажання лаятися. Осу-дракону необхідна вода. Він частина стихії, це вже до Міки дійшло однозначно. На тлі цього ідея з поїздкою до пустелі виглядала, м'яко кажучи, ідіотською.

— Слухай, диво, а тобі, такому ось... водоплавному, взагалі можна у пустелю? Я маю на увазі, а ти там не помреш?

— Ніхто не знає свого майбутнього, але якщо ти говориш про вплив клімату на мене, то не варто хвилюватися: відсутність води просто послабить мене. Але скажу без хибної скромності, навіть у такому стані я далеко не найбеззахисніша істота в цьому світі. — Він усміхнувся і ковзнув рукою по її понівеченій щоці. — Я зможу тебе захистити, що б там не сталося.

— Я справлюся, — буркнула чаклунка. — Ти сам, головне, не помри.

Він легко поцілував її в лоб замість відповіді і уточнив:

— Ну що, йдемо?

Саме в цей момент у кімнату взявся молотити Бран з криками:

— Гей, Зеленко, кінчай уже своє «зі своїми ні-ні» і вилазь, купецька морда не чекає! На равлику можете любитися, ми відвернемося!

Міка посміхнулася:

— Так, йдемо. Дехто тут давно не отримував у пику. Так, Бран?

— Господар просить вас і нового мага, який врятував караван, відвідати його намет! — Слуга купця, худий улесливий хлопчина з рабським тавром і очима, що бігають, голосно повідомив радісну звістку. Міку перекосило, і райдужний настрій трохи поблякнув — купець був як сіль, у тому сенсі, що поруч із ним життя солодким нікому не здавалося.

— Передай, що маг зайнятий, а я зараз підійду.

— Шановний Халлі-Ка хотів бачити вас двох!

— А я хочу бачити подвійний гонорар за те лайно, що ми пережили під Бакаттою. На жаль, ми не завжди бачимо те, що хочемо. Вільний!

— Передай господареві, що ми прийдемо разом, — втрутився Ос м'яко. — Заради щастя бачити його чудову персону я, мабуть, зможу ненадовго відволіктися від своїх обов'язків.

Слуга вклонився і помчав геть. Міка повернулася, киплячи від сказу.

— Ос, якого ляда? Я твій начальник! Ти чув інструктаж Натана, тільки ми з ним спілкуємося з наймачем!

— Звичайно, — кивнув дракон, перехопивши її руку і поцілувавши пальці. — Але чи розумно відмовляти замовнику? Тим більше, я сам хочу з ним познайомитися. І не варто так хвилюватися, небо, я воістину не такий безпорадний, як ти про мене думаєш.

Міка відкрила було рота, щоб накричати на нього, згадала величезного дракона і натомість сказала:

— Чудово. Значить так, віднови на собі захисні чари і кинь у рот нейтралізатор — Халлі-Ка обожнює всілякі зілля. На його дочок з наложницями навіть краєм ока намагайся не дивитися — повір, не з бабських ревнощів кажу, просто по ходу п'єси може раптом з'ясуватися, що ти бачив їх без накидки і тепер мусиш одружитися. Говоритиму я, ти відповідай, тільки якщо питають. А ще краще, передумай та залишись тут, а з цим красенем я перетру сама.