6

Ар Сірий, скарбник Передгірного князівства, ясно розумів, що ще трохи — і він збожеволіє та щасливо відлетить на захід сонця, прихопивши з собою свою пару. Житиме, як їхні давні предки: крастиме худобу, спалюватиме міста та поїдатиме лицарів. Ідея, на його погляд, була чудовою. І найчудовіше в ній те, що вона не включала в себе ні ділових розмов, ні паперів!

Реальність, однак, дивилася на Ара великими безсоромними очима і показувала на пальцях фігуру, у вищому суспільстві непристойну, але чудово пасуючу до цієї конкретної ситуації.

Папірцями завалило стіл, пуф і трошки підлогу, що засмучувало б педантичного скарбника за будь-яких інших обставин. Проте після кількох безсонних ночей та спілкування з придворними секретарями у цілодобовому режимі Ар би і до свині серед кабінету поставився філософськи. На щастя, ніяких сільськогосподарських тварин там все ж не спостерігалося. Однак, що трохи краще, над бідолашною головкою Ара вибухнула дуже емоційна дискусія, плавно перетікаюча в справжнісенький скандал. Що ще гірше, дуже активну участь у тому, що відбувається, приймала Шу, його обожнювана пара, тому прикинутися ганчір'ям і пустити ситуацію на самоплив Ар просто не міг.

— Це абсурд, — говорила його кохана роздратовано. — З якої радості діти мають жити із кланом Багряних? Так цей варіант навіть обговорюватися не може! Ви їх викрали і повинні негайно відпустити!

Рі Багряний, пара Мі Крижаної, третьої радниці Князя, теж виглядав не красивіше свіжопіднятого покійника і явно хотів чи то заснути, чи то здохнути, дивлячись на лисицю з тугою всіх вмираючих лебедів світу. Йому, вогненному дракону, паперова робота, що звалилася на нього після від'їзду Оса, давалася дуже тяжко. Хоча скарбник не міг не визнати: при всій його нелюбові до Рі, порався хлопець на відмінно.

Ар взагалі дивувався, як Ос примудрявся самотужки з усім цим розбиратися і навіть іноді навіть спати? Адже на ньому, першому раднику, закольцьовані всі законотворчі процеси, переговори з кланами та Старійшинами. При цьому, він прибігав завжди за першим їхнім покликом, немов фея з людської казки, встигав вислухати всі новини, організувати роботу секретаріату і подрімати на нарадах. Та ще й розняти, якщо хтось щось не поділив, виступаючи буфером між усіма політичними течіями Передгір'я. І - так, звичайно, Ар і раніше знав, що Ос робить дуже багато, але, здається, навіть і близько не уявляв, наскільки.

І ось тепер фантом Оса щасливо висиджував крісло в кабінеті, зображуючи видимість присутності. Але роботи, що зрозуміло, від його утисків менше не ставало. І немов цього мало, у Ара під носом розгорталася справжнісінька суперечка через опіку над дітьми, яка загрожувала набути форми міжвідомчого скандалу. Втім, по порядку.

Парою Ара, з якою вони так і не викроїли часу для офіційного весілля, була лисичка Шу. Свого часу, бажаючи задобрити її і міцніше прив'язати до гір, скарбник усіма правдами та неправдами переманив у драконову державу близьких для коханої істот. Серед них був заповзятливий старий Рон, щасливий дідусь двійнят-полудраконів, Мії та Мака. Ар надіслав до Ради Старійшин запит на визнання малюків своїми підопічними і забув, благо не сумнівався, що через напівкровок ніхто не і не почешеться. Однак тут скарбник дуже недооцінив почуття гумору своєї долі. І варто було такому статися, що старший спадкоємець роду Багряних, Дан, випадково зустрівся на ярмарку з малюткою Мією і виявився її парою!

І ось, у кабінеті скарбника зібралися Шу, Рон, Рі та Дан. Вони вели дуже бурхливе обговорення, яке чистим дивом не перейшло у бійку.

— Я нікого не викрадав, — ричав Дан. — Я знайшов свою маленьку пару одну, на ринку, без нагляду та належного супроводу та вважаю це неприйнятним! В ім'я Неба, він поселив її в дешевому готелі серед фейрі! Цій істоті не можна довіряти виховання дітей у принципі, і вже точно я не віддам йому мою Мію та її брата, з яким вони магічно пов'язані!

— А ти, значить, чудовий варіант! — Очі Рона потемніли від люті, губи старого тремтіли. — Вона ще дитина! Їй ще рано бути чиєюсь там парою!

Ар насупився, побачивши, як люто роздулися ніздрі Дана.

— Як. Ти. Смієш?! Думати, що я...

— Бачив я, як ти дивився на неї! — відрізав Рон. — Думаєш, повірю, що не простягнеш руки?

Дан схопився. Його очі набули кольору та текстури розплавленої лави — вкрай поганий знак.

— Нам усім треба заспокоїтися, — сказав Рі. — Брат, скарбник Ар може поки що стати покровителем дітей, а ти відвідуватимеш їх...

— Виключено, — відрізав старший спадкоємець.

Шу похитала головою:

— Але ж ви розумієте, що потрібен якийсь компроміс? У нас в печері повно місця, вже вибрано репетиторів. І діти, і Рон живуть у нас.

Ар ледь придушив усмішку: йому було несподівано складно привчити свою лисичку говорити слова на кшталт «наш будинок». І варіант, який вона пропонувала, його майже влаштовував, але...

— Я не віддам свою пару тому, хто вбив мою кузину. — Голос Дана впав до низького рику.

— Стратив, — сухо поправив Ар. — За зраду.

— Вигадану, — парирував Дан. — Досить. Я відмовляюся віддавати дітей і подаю позов до Ради Старійшин. Сказано.

З цими словами Багряний дракон, не прощаючись, вийшов із кабінету.

— А ось це катастрофа, — сказав Рі втомлено.

— Думаєте, Старійшини будуть на його боці? — Біль у голосі Рона била по живому, але драконів хвилювало не це.