На горі високій, через вітер й холод.
Докричатися до нас ця людина мусить.
Переживши бідність, біль, страждання й голод.
Замовчати більше її ніхто не змусить!
Подолавши сніг, самотність, скруту!
Перетворившись в камінь з льоду.
Вона бачить, як кожен день отруту
Вливають в вуха бідному народу.
Зупиніться! Цей світ летить у прірву!
Та на жаль її ніхто не слухав.
Серед криків відчаю, розмов і співу,
Губився голос, але не затихав.
Відредаговано: 12.12.2024