За дверима під сімома замками.
Сад вразливих квітів з уламків скла.
Розбиті молотками й гострими словами.
Чим ти все це, до себе привлекла?
Збережи хоч те, що зцілювала довго.
Збирала по частинкам шалену купу часу.
Скляний, ламкий світ сховала ти від злого.
А чи витримає він нервів землетрусу?
Красу в уламках в надскладних моментах
Бачити вже звикла, а чи користь є?
Застрягла ти в своїх скляних тенетах.
В спробах зберегти своє.
Відредаговано: 29.09.2024