Глава 16

Минуло пів року

- І як мені тут не ображатися? Моя подруга приховувала вагітність цілих три місяці. Та ще й від мого брата. - показово змахую руками. 

- Ну не ображайся. Ми з Кирилом вирішили поки нікому не розповідати, я і так по секрету тобі сказала. - дивиться на стенд з випічкою. Очі блищать від кількості смачненького в кав`ярні, в мить стає зрозуміло, що ми тут затримаємося надовго. 

- Я все гадала, чому ти так різко змінилася, невже вагітність дійсно міняє людей? Завжди вважала це міфом, ну як людина може змінитися в мить, мабуть, це реально. - посміхаюсь і роблю ковток кави, - Ти стала ще більш світлою, прямо світишся від щастя. 

- Та ні, просто трохи набрала вагу та апетит збільшився, в цілому ж поєднання дивних смаків мене не приваблює. Та й не вимагаю Кирила посеред ночі збиратися та купувати те, що різко хочеться. Ці історії мене лякали на початку вагітності, бо знущатися над своїм чоловіком я не хочу. Він зараз багато працює і ще я тут зі своїми забаганками. 

- Йому дуже пощастило з дружиною. - коротко додаю. 

Після обговорення всіх деталей вагітності подруга ніби вагається щось запитати. Її раптова зміна настрою швидко видає її. Не витримую і прямо запитую в чому причина раптової зміни. 

- Ти хочеш у мене щось запитати? - нахиляю голову в бік в очікуванні її запитання.

- Не думаю, що тобі це сподобається. Моя цікавість пересилює мене, тому пробач за питання. Що у вас з Денисом? - під уважним поглядом спираюсь на стілець.

- Нічого. - брова подруги повільно повзе догори. Мої слова її явно шокують. - Та ні, ти все не так зрозуміла. Ми не розійшлися, просто побутові труднощі підкинули нам багато турбот і в нас певна криза в стосунках. Та він після роботи на мене ніякої уваги не звертає. Повністю ігнорує, ніби я йому взагалі байдужа. 

- Довго це триває? 

- Приблизно два тижні, між нами взагалі виникла збентеженість. Такого раніше не було, здається я йому швидко набридла. А якщо у нього хтось з`явився на стороні? -  у горлі утворився клубок гіркоти від власних слів. Навіть думка про це лякає мене. 

- Ти що з глузду з`їхала? - бурчить Анна, - Навіть не смій повертатися до цієї теми. Іноді у чоловіка буває такий період, тобі варто зараз вигадати щось романтичне на вечір. Відволікти його від проблем на роботі та вдома, зроби відпочинок лише для вас двох. - пропонує вона. Насправді це відмінна ідея. 

- Думаю є сенс у твоїх словах, - набираю коротке повідомлення Денису про сьогоднішню вечерю. Відповідь приходить миттєво. Він спробує вирішити всі справи швидше.

Забігаю по магазинах у пошуках продуктів на вечерю, не забуваючи про романтичні свічки та вино. Заходжу у квартиру Дениса, все - таки у нього вийшло вмовити мене переїхати до нього. Кидаю ключі на тумбочку і швидко переодягаюсь в зручний одяг.

Розкладаю всі продукти та розпочинаю приготування. Настав час поставити пряну курку в духовку, нарізати новий рецепт смачного салату та набрати знайомий номер.

- Поліночка, мені дуже приємно тебе чути. На цьому курорті немає з ким поговорити, ти мене просто рятуєш. - бадьорим голосом каже жінка. - Завтра я вже не буду сама, я змогла вмовити чоловіка приїхати й взяти кілька днів відпустки на роботі. 

- Світлано Григорівно, все для вашого здоров’я. Профілактика та відновлення не завадять. Намагайтесь відпочити та насолодитися цим часом.

Декілька хвилин обговорюємо всі веселощі відпочинку в санаторії, тоді нам вдалося подолати труднощі та вилікувати маму Дениса від недуги. За рекомендаціями лікарів профілактичні відпочинки потрібно робити щороку.  Тож без особливих роздумів я знайшла найкращий варіант і заплатила за весь курс. Спочатку вона відмовилася від мого подарунка, але потім погодилася. Точніше, вмовили її ми з Денисом. 

Минуло достатньо часу, а чоловіка все ще немає. Сьогодні він обіцяв прийти раніше звичайного, але його досі немає. Я нервую, раптом щось сталося.

Набираю його номер, але він поза зоною досяжності.  Вже пізно, а він ще не прийшов додому, як мені не хвилюватися. Моє серце стискається від жахливих думок. Кладу телефон на стіл і відходжу за склянкою для води. Мені потрібно заспокоїтися.

Коли я підходжу до шафи, звук мого мобільного телефону лунає по кімнаті. Я зриваюся з місця і буквально біжу до телефону. Це ж він подзвонив? Тремтячими руками взяла телефон і зазирнула на екран. Ні, це не він, хоча дзвінок він неї дуже дивний.

- Привіт. Не можу зв'язатися з Денисом Сергійовичем. Його біля тебе поруч немає? Він залишив важливі папери у своєму кабінеті. Це дуже важливо. – швидко проговорює Яна, його особистий помічник і моя подруга за сумісництвом.

- Його немає вдома. Він ще не приїхав, тому я взагалі нервую. Він давно пішов з роботи? - Вона точно повинна це знати.

- Це дивно. Сьогодні він закінчив роботу раніше і пішов з офісу п`ять годин тому. Близько полудня.

Здається на секунду затамувала подих, коли я дзвонила йому, то він збрехав, що все ще працює. Чому? Його раптова зміна ставлення до мене, часті запізнення на роботі та його холодність, як складання пазла. Для мене це означає лише одне - у нього з`явилась інша.

Якщо це все моя уява, чому він мені бреше?