Глава 14

- Ти не сердишся? – розмикає наші руки.

- Трохи є. -  кажу абсолютну правду.

Насправді мені досі важко зрозуміти його вчинок. Завжди можна знайти вихід зі складної ситуації, маючи лише бажання. Денис пішов легшим шляхом і швидко здався.

Погодився на запропоновані умови й не захотів хоча б спробувати вирішити все по іншому. Прийняв умови та навіть не подумав про мої почуття до нього. Тоді він не брав до уваги те, як я на це відреагую.

Рано, чи пізно правда завжди випливе. Приховувати щось постійно не вийде. Заради нас я дала йому шанс.

Стосунки – це завжди робота двох людей. Це так звана кропітка праця заради спільного щасливого майбутнього. І разом з ним я хочу працювати над помилками, проходити через всі труднощі, бути поруч в різні моменти життя. 

Я можу накричати на нього зараз, збентежити його або припинити наші стосунки, але що це мені принесе... розбите серце? Імовірно, що так. Відчуття його справжніх почуттів до мене є рушійною силою, яка дозволяє нам бути разом та побудувати міцні стосунки. Сподіваюсь у нас все вийде. 

Якби він не покохав мене, моє рішення було б іншим. Розірвала б стосунки й намагалась відпустити цю божевільну одержимість ним. Більше часу для себе і роботи. Гадаю навіть в такій версії у мене все вийшло б.

Головне не опускати руки та любити в першу чергу себе.

- Я можу тебе зрозуміти. Оскільки у мене є шанс все виправити, то я доведу тобі, що ти не помилилась у своєму рішенні. Почнемо з чистого аркуша? Без брехні чи удавання. - повертає до себе і накриває мої руки.

- Так, - різко відвертаюся, коли чоловік підходить ближче для поцілунку. - Але не треба мені нічого доводити, я вже відчуваю це. – усміхаюся й відходжу від нього.

- Куди ти йдеш? - дивиться на мене здалеку розпливаючись в посмішці.

- Гуляти, ти зі мною? 

- Підійди сюди - підбігає і різко чмокає губи.

Він відступає і наші лоби стикаються. Помічаю свою власну помаду на краю його губ й обережно стираю її. Чоловік пильно дивиться на мене, стежить за кожним моїм рухом. Бере за руку і ми йдемо вбік місцевого парку. 

Легкий вітерець розвіює моє волосся. Надворі вже вечоріє і стає явно прохолодніше.  Побачивши, як я тремчу Денис віддав свою куртку від чого миттєво стало тепліше. Закохані пари гуляють по парку тримаючись за руки. Ми разом з Денисом є частиною цього. Чи коли - небудь я думала, що у нас таки вийде? 

Ні. Абсолютно точно. У моїй голові все було надто складно. Я люблю його, а він іншу. І я не можу  нічого з цим вдіяти. Іноді життя підкидає нам сюрпризи та перевертає все з ніг на голову. 

- Підемо сьогодні до мене додому? Не хочу відпускати тебе ні на хвильку. Можливо, подумаємо про твій переїзд до мене? - абсолютно серйозно каже до мене.

- Ще рано, я не готова.

- Ми й так більшу частину часу живемо разом. Іноді я з тобою, а ти зі мною. Нічого не зміниться.

Насправді я дуже хочу з ним жити, але мені важко залишити власну квартиру, я звикла до неї. Знаю весь район та університет дуже близько, але квартира Дениса знаходиться в іншому кінці міста. У самому центрі. 

- Тоді до моєї квартири? — У мене питання, яке явно приречене.

- Поля, моя квартира більша і комфортніша для нас. Майже все необхідне знаходиться поруч з будинком.

- Мені треба подумати. Варто поки що відкласти це питання. Гаразд? - намагаюсь швидше завершити про це розмову. 

- Звичайно. А зараз ми точно йдемо до мене і ніяких заперечень. - Я посміхаюся. Він знає, що я не відмовлюся.

У квартирі Дениса все ідеально. Сучасний дизайн, розвинена інфраструктура, все в ідеальній гармонії. Сьогодні я замовляю їжу, оскільки в мене зовсім немає сил готувати. Після вечері, коли хлопець миє посуд, я підходжу до нього й обіймаю за плечі. Я одночасно відчуваю теплі обійми та стукіт наших сердець. Незначні дотики одне до одного, а нас ніби пронизує електричним струмом.

Дрібна образа на хлопця, що залишилася в мить забулася і стала зовсім незначною. Головне, що ми кохаємо один одного. І це важливо.

 Ні, я більше не можу...- закриває кран і залишає брудний посуд у раковині. 

Він повертається і хапає мої губи. Солодкий поцілунок викликає величезну палітру емоцій. Почуття кохання незабутнє. Кохати та бути коханим - це одне з найпрекрасніших речей, які може відчути людина. Я проводжу руками по його волоссю і відтягую його.

За кілька секунд я опиняюсь на кухонному столі у його руках. Наші почуття з кожним днем розкриваються все яскравіше. Нашу ідилію порушує трель мобільного телефону, на яке ми не звертаємо ніякої уваги. Нам зараз точно не до цього. Дзвінок не припиняється, хтось наполегливо телефонує коханому. Вже п'ятий раз, якщо не помиляюсь. 

Він прикладає телефон до вуха, завмирає на тому, що чує в слухавці, швидко каже кілька слів і завершує розмову.

- Що сталося? –  ніжно погладжую його по плечу.

- Нам негайно потрібно в лікарню. – випалює чоловік. 

***