Глава 13

- Тату, ти вдома? – запитую і забігаю в наш сімейний будинок.

- Доню, це ти? — Мама підходить ближче і міцно затискає мене в обіймах. - Він ще на роботі. Нещодавно мені подзвонив і попередив, що запізниться і не встигне до обіду. Щось сталося?

- Мамо, скажи, ти знала? - Я дивлюся на неї, сподіваючись, що вона про це навіть не здогадується. Вона ж не могла так вчинити зі мною.

- Поліно, про що ти говориш? - виглядає здивованою.

- Ходімо на кухню. Там ми все обговоримо. 

Звертаю увагу на свіжоспечену качку з пікантним салатом. А з духовки неймовірно пахне. У животі починає бурчати від голоду. Зі всіма подіями забула про їжу, що для мене досить дивно.

- Ти голодна? Поговоримо після їжі? – Мама намагається мене нагодувати, що є в її стилі. 

Незважаючи на мій голод, я зараз про це не думаю. Єдине, що тривожить, чи знала моя мама про татковий так званий план мого «щастя»? Новина про те, що мій батько змушував Дениса бути зі мною, мене не тільки розчаровує, але й дратує. Це не ті стосунки, про які я мріяла з ним. Я фантазувала про наше взаємне кохання з самого початку. 

- Мамо, я не можу зараз думати про це. Чи знаєш ти, що тато змушував Дениса весь цей час зустрічатися зі мною примусом? Я досі не можу в це повірити. - скидую руками від невдоволення. Це навіть звучить жахливо.

Ми погодилися підтримувати певні межі в нашому особистому житті. Після мого переїзду багато, що змінилося. Самостійне життя підкидає багато сюрпризів, з якими потрібно розбиратися власними силами. Це все загартовує і допомогає бути ще більше відповідального до всього, що відбувається. Я більше не маленька дівчинка, яка не може піклуватися про себе та своє життя. Тому ця ситуація мене явно зачепила не на жарт.

- Мамо, я просто не можу прийняти, що він був зі мною через те, що на нього тиснули. Я люблю його. Ти розумієш? Але це все зруйнувало і стосунки з самого початку були побудовані на брехні. Чим це може закінчитися? Відповідь, мені здається, очевидна.

- Я нічого про це не знала. - Повільно сідає поруч і обнімає мене за плечі. 

- Чому він так зробив, мамо? - Сльози котяться по щоках, втратила всі сили контролювати свої почуття. - Я звичайно не вигороджую Дениса, але і його зрозуміти можу. Як я можу залишитися з ним після цього?

- Поліночко, я не знаю, чому тато так вчинив. Єдине, в чому впевнена він бажав тобі лише щастя. Він ні в якому разі не хотів завдати тобі шкоди чи болю. Ти знаєш, що іноді він перебільшує свої занепокоєння і діє так. Не ображайся на батька будь - ласка.

- Просто боляче... - Єдине, що я можу сказати, коли двері гримають, ніби сповіщаючи про появу людини.

- Доню, все проходить з часом. Ти заслуговуєш на щастя і обов'язково його отримаєш. А я поговорю з татом, ти не хвилюйся.

- Ні. Мамо, я хочу поговорити з ним сама. І все з`ясувати.

- Чому моя красуня плаче? - Тато зайшов у вітальню, закотив рукави сорочки і здивовано подивився на нас.

- Хочу поговорити. - Витираючи сльози, сказала до нього. Досить жаліти себе.

- Тільки після обіду. - кидає мені і йде до ванної.

Мені кусок в горло не лізе. Мама все дивиться на мене з тривогою, намагаючись розрядити ситуацію. Йде своїм шляхом і змушує мене з`їсти якомога більше. В її очах читаються заклики до спокійного з`ясування ситуації. Але я не можу. Мені нестерпно від того, що це зробив мій найкращий татусь. Я його улюблена донька. Він завжди намагався дати мені все. Він зробив усе, що міг, для нас з Кирилом. 

Ми йдемо до кабінету мого тата, він сідає у своє крісло, коли я сиджу навпроти нього. Я довго дивлюсь на нього.

- Чому така терміновість? Чи є проблема в лікарні у Світлани Григорівни? Здається, ми з ними вже все вирішили.

- Тату, я все знаю. Мені набридло, що ти змовляєшся з Денисом. Ти можеш обговорити це зі мною? І пояснити все.

- Він сам тобі сказав? - перебиває мене.

- Та яка різниця, як я це дізналася. Справжня суть полягає в тому, що те, що сталося, було неправильним і низьким. 

- Як не дивно, нещодавно я з ним розмовляв. Подальшої домовленості немає. Він зізнався у своїх почуттях до тебе, і ми закрили цю тему назавжди. Тобі не потрібно було про це знати. Головне, що він тебе зараз кохає. Я просто допоміг йому розібратися.

- Але тато... 

- Поліна, давай поговоримо по дорослому, ти вже не маленька і все зрозумієш. Я твій батько, а ти частина моєї душі. Як ти думаєш, що я відчував, коли з тобою поводилися як із непотрібною дівчиною, яка закохалася у найкращого друга? Та я тоді ненавидів його за це, хоча він син мого знайомого. Я досі не розумію, як він міг повірити, що я міг зруйнувати їхній бізнес. Хоча не виключено, що могло таке бути. Якщо він погано до тебе б ставився, то я зробив би це. На диво, він хороший хлопець і дійсно любить тебе. Чому ти сприймаєш це в такому поганому ключі? 

- Мені просто забути причину його зближення зі мною? Що все починалося з брехні? Я повинна це зробити?

- Так. - спокійно сказав він мені, набрав щось на телефоні і знову заговорив зі мною. - Для мене зараз найголовніше, щоб було кому доглядати за моєю маленькою дівчинкою. Коли він поруч з тобою, я можу на нього покластися. У певному сенсі це також було для нього випробуванням. Особливо зустріч з Надею.