Глава 12

- Мені потрібно з тобою поговорити, - сердито кидаю до Дениса. Намагаюсь не звертати уваги на ще одну особу в кабінеті.

- Без додаткових вух. - натякаю на те, що її присутності тут зовсім не раді. 

Окидаю Надію злим поглядом і плюхаюсь в крісло біля столу. Вичікую поки він випроводить її з цього місця, але він чомусь цього не робить. Постукую пальцями по столу, щоб хоча б трішки вгамувати весь свій запал в тілі. Усе в моїй голові перевертається догори дригом від того, що я бачу перед собою.

Мені так боляче бачити свого коханого з кимось, що здавалося, ніби по тілу пробіг електричний струм. Може я все неправильно зрозуміла? Скажи зараз. Заспокой мене, не мовчи. Тому що від кожної секунди цієї гнітючої тиші мене нудить. Очевидно, його колишня, а можливо, навіть тепер нинішня, починає розмову першою.

- Ну, розкажи їй все, - каже вона Денису, який здається намагається звести мене з розуму. Що він має сказати?

- Денисе, скажи їй, щоб вона пішла. - Я так більше не можу.

- Забирайся звідси! - Він повертається до неї, і я на мить застигаю від його гнівного тону. Мені стає дуже страшно, що я на мить сіпнулася на стільці.

- Аякже. Ну бувайте. - підходить ближче до виходу, різко повертається і додає, - Зрештою, я тобі пораджу двічі подумати, чи хочеш ти  бути з ним.  Він має тобі розповісти захопливу історію причини по якій зблизився з тобою.  А тепер можеш не хвилюватися, я знову забираюсь з цього міста, можливо, хоч це зможе трішки підвищити твій настрій. - дивиться глузливо на мене і Дениса.

Виходить геть і мабуть, забирається з нашого життя назавжди. 

- Ти з нею спав? - стискаю руки в кулаки до болю і намагаюсь втамувати своє дихання. 

- Так. 

Мені здавалося, що світ зупинився і перестав існувати. Слово з трьох букв все зруйнувало, і моє уявлення про наше щасливе спільне майбутнє розвіялося. Мене шалено цікавить одне запитання.

Як він може це робити зі мною? Мене ображає його елементарна не повага до моїх почуттів, наших стосунків. Його власного вибору бути зі мною. 

Ніколи не пробачу зради. Навіть тому, кого я дуже сильно люблю. Якщо я навіть спробую відпустити, я не зможу її забути. Я пам'ятатиму про це щодня. Зрада - це не просто жахливо. Для мене це насамперед зрада власного вибору. Мене ніхто так ще не ображав, як він робить це прямо зараз.

- На цьому наші стосунки закінчені. - закушую нижню губу і намагаюсь не заплакати прямо перед ним. 

- Почекай, – коли він торкається моєї руки, я відсмикую її, бо не хочу відчувати, як він торкається мого тіла. - Ти навіть не дослухала мене. Я спав з нею до тебе. З тих пір, як ми зустрічаємося, я був тільки з тобою. Ти єдине, що зараз для мене має значення. Я так тебе люблю, ти чуєш мене, все, що мені потрібно, це ти.

Він підняв підборіддя і подивився прямо в мої заплакані очі. Вперше за час наших стосунків він сказав мені, що любить мене і хоче бути зі мною. Так навіщо він так вчиняє?

- Тоді чому ти мені збрехав? Ти бачився з нею, принаймні один раз точно. 

- Я не хотів, щоб ти згадувала про неї. Я вирішив усі проблеми з нею сам. Одного разу, коли ми зустрілися в ресторані, вона сама запросила мене на зустріч, щоб щось обговорити. Тоді я погодився, щоб одразу все розставити на місця. Сьогодні вона шантажувала мене, щоб я сказав тобі всю правду. Вимагала гроші за мовчання. 

- Чим вона тобі погрожувала ? 

- Не розумію, звідки вона про це дізналася. Твій батько запропонував мені вигідні умови, щоб захистити тебе і зробити щасливою. А також шантажував компанією мого батька. Якщо я б не погодився, то він завдав нам багато клопоту. Я спочатку відмовився, але все одно з часом погодився. Тим паче, що я хотів захистити тебе. Так я не любив тебе, як дівчину спочатку. Все змінилося, коли ми почали зустрічатися. З часом зрозумів, що відчував до тебе почуття давно, а Надя, це була просто прихильність. Більше цього нічого не було.

- Що? – нервово запитала я, не вірячи сказаному. 

Ні-ні-ні. Це не правда. Причиною його зближення зі мною став примус власного батька – це просто не вкладається в моїй голові. Але це неможливо.

Я відходжу від нього на кілька кроків. Я ніколи не була такою слабкою і розгубленою. Двоє близьких мені людей зрадили мене, що лише погіршило ситуацію. Охоплюю себе двома руками за плечі і роблю глибокий вдих. Мені важко зрозуміти те, що щойно почула.  

— Усе це у минулому. Як тільки Ігор Андрійович дізнався про твої почуття, він прийшов до мене поговорити. Ми довго сперечалися, поки він не знайшов важелі тиску на мене. Ти знаєш, наскільки ця справа важлива для мого батька. Він, як і я, зробив жахливий і злий вчинок, але він просто хоче зробити тебе щасливою. Вберегти та захистити. Тільки зараз я розумію і навіть вдячний йому за те, що він відкрив мені очі. Я мало не втратив тебе. Пробач мені, будь ласка. Я кохаю. Я безмежно люблю тебе і хочу бути з тобою. Це помилка. Я мудак, бо не врахував твоїх почуттів, що ми робимо щось огидне. Тоді це все навалилося в один ком. 

Він ніжно взяв мене за руку і притягнув до себе. Підійшов ближче і обпік шию своїм гарячим подихом. Уткнувся рукою у волосся.

- Ти зводиш мене з розуму. Як я міг раніше не помічати такої краси навколо себе. Я не можу втратити тебе, я зроблю все, щоб ти пробачила мене.