Глава 8

Через три місяці

- Світлана Григорівна, гадаєте йому сподобається таке доповнення до подарунка? - запитую в усміхненої жінки.

Дізнавшись, що ми з Денисом разом просто сяяла від радості. І мене шалено тішило те, що хоч щось змусило цю жінку посміхнутися. Світлана Григорівна киває на моє запитання і детально розповідає рецепт її фірмового торта Наполеон.

Беру блокнот з ручкою і під диктування мами Дениса записую все. Не пропускаю жодної деталі. Через три дні у мого хлопця день народження. І мені хочеться зробити йому щось надзвичайно приємне.

Звичайного подарунку на мою думку не достатньо. Я все спланувала до деталей. Нас чекає святкова вечеря вдвох, його улюблений торт за рецептом мами й нещодавно куплений подарунок, про який мені чоловік неодноразово казав. А далі нас чекає ніч лише для нас двох.

- Зачекай...- жінка підіймається зі стільця і з верхньої шухляди дістає прозору склянку, наповнює водою до країв. В мить осушує її повністю.

Ще з самого ранку помітила дивний вигляд жінки, раніше вона сяяла і випромінювала життєві сили, а зараз мені нестерпно боляче дивитися на її стан. Чудова і неймовірно чуйна жінка кожного дня стає слабшою.

Потрібно негайно все з'ясувати, обговорити з Денисом і допомогти близькій нам людині. Зараз не буду щось вивідувати у жінки. Для неї, мабуть, це буде дуже складно.

- Приходьте до нас сьогодні на вечерю. Син почав все рідше бувати дома, весь у свого батька. Купа справ у фірмі та неодноразове повторення, що у нього зовсім немає часу.

Повторює фразу свого сина, яку напевно колись постійно чула від власного чоловіка.

- Я б з радістю. Поговорю з Денисом і зателефоную Вам. Дякую за рецепт, - обіймаю щільно жінку і вибігаю з будинку.

Швидко біжу в спортивну залу, що знаходиться поруч біля квартири. Записалася сюди нещодавно, хочеться привести своє тіло до ладу. Моєю ціллю не є схуднення, бо моя вага не сягає і 50 кілограмів. Я тут лише для того, щоб покращити свій стан.

А ще тут я ходжу на основи самооборони. До цього вже приклав руку Денис, він наполягав через те, що я начебто постійно знаходжусь в небезпеці. І в разі чого маю вміти захищати себе. Зараз конкуренти батька заспокоїлись, але кожного дня все може змінитися. Тому я і ходжу туди.

- Тебе різко схопили за волосся. Ось так. - мій тренер ледве відчутно стискає мою зачіску. - Твої дії?

На запитання не відповідаю, а швидко реагую та охоплюю руку так званого супротивника обома руками, притискаю до голови та різко відходжу вбік. Ніби завдаю удару по сухожиллю ліктя. За мить зупиняю руку.

- Задовільно, але твоя тактика досі бажає кращого. Наші заняття будемо продовжувати в такому ж темпі. В цілому не погано. - закінчує заняття і покидає спортивний зал.

Швидко йду в душову кабінку і змиваю липучий піт зі свого тіла. Одягаю чистий одяг і зав'язую волосся у тугий хвіст. Виходжу з будівлі й помічаю знайомий автомобіль, все-таки він чудовий хлопець. Попри всю свою завантаженість жодного разу не було такого, щоб я їхала додому сама без нього. Кожного вечора він відвозив особисто мене до квартири. Інколи підіймався зі мною і залишався на ніч.

Підходжу до нього і чмокаю в щічку, йду до дверей машини та намагаюсь їх відчинити.

- Ні так не піде, - хапає за руку і з натиском цілує в губи. Різко, пристрасно і в той час ніжно. Відповідаю йому і щільніше притискаюсь до нього. Наші чолі стикаються і гарячим диханням обпалюю його губи, прямо в них тихо промовляю.

- Твоя мама запросила нас сьогодні. І я шалено хочу провести цей вечір тільки з тобою. Але у твоєї мами погіршився стан. Чому ти нічого не казав мені про це?

Денис відсувається і хмуриться. Ця тема для нього болюча і неприємна. Але він мав сказати мені й повідомити про її стан. Ми ж все-таки зустрічаємося і маємо бути поруч в такі складні моменти одне для одного. Коли мені загрожувала небезпека він був поруч і захищав. І я теж хочу бути поруч, стати його підтримкою.

- Давай не будемо про це говорити? - пропонує чоловік, - Зараз я в пошуках найкращих лікарів. І все зроблю, щоб її вилікували.

- Гаразд. Але обіцяй, - заглядаю у вічі, - якщо я зможу тобі чимось допомогти, то ти обов'язково скажеш мені. Будь-чим, що буде потрібно. Не тримай все в собі. Домовилися? Я поруч з тобою і завжди буду.

В колі родини мого коханого мені напрочуд приємно знаходитись. Ще з самого дитинства ми знаємо одне про одного все і за столом ні на хвилину не виникає тиша або незручні моменти. Ми зі Світланою Григорівною регочемо через жарти її чоловіка. Денис участь в наших розмовах не бере, часто заглядає в телефон і коротко комусь відписує. Занадто багато працює, навіть в пізню годину дістають працівники по роботі. Потрібно буде з цим змиритися.

По приїзду до моєї квартири Денис з порогу притискає мене до стіни й цілує в губи. Підіймає на руки й несе в бік моєї спальні. Хоча давно вже нашої мушу зізнатися.

Сьогодні день народження мого коханого чоловіка. З самого ранку копошусь на кухні й готую нам сніданок. Ми не живемо разом, але хлопець часто залишається у мене на квартирі. Або я у нього.

- Доброго ранку, - обпалює моє вухо гарячим диханням, - просто неймовірний запах. Що у нас сьогодні?