Глава 5

- Що їм потрібно від мого батька? - звертаюсь до Дениса, що вправно веде свою машину.

Одна його рука вільно лежить на кермі автівки, а інша поруч біля мене. При кожному повороті машини наші пальці мимоволі торкаються. І мені це шалено подобається. 

- Всі магазини з будівельними матеріалами і ще декілька будівель. Компанії наших батьків різко зросли в попиту після їхньої угоди про співпрацю. - чітко відповідає він.

Відчуття недомовленості не відпускає мене. В подробиці всієї справи він мене явно не просвітлює.

- Я можу побачитися з батьком? Коли це закінчиться? Де буде мама в цей час? - питання безупинну вилітають з моїх вуст.

Мій тато побудував свій бізнес власними силами і зараз хтось хоче нахабно відібрати те, чому він присвятив майже все своє життя.

- Всі питання залишимо на потім. Ти головне скажи мені. Чому поперлась в той клуб? Зовсім здуріла, - хлопець нервує і пропалює мене своїм поглядом. Чому він так сильно злиться? Він хіба сам не хотів цього?

- А в чому тут проблема? Я вже повнолітня і сама вирішую, що і як мені робити. Захотіла і пішла, відпочити від тебе мені не завадило. Якби не той незнайомець, то все б закінчилося чудово. 

Не розумію, що зараз відбувається, але машина різко гальмує на обочині дороги. Поруч лише густо розсаджений зелений ліс, крім нас тут більше нікого немає. Він навіть не повертається в мій бік, лише пальці Дениса міцно стиснули кермо автівки, іншою ж він різко вдарив по круглій основі керма. Я розізлила його не на жарт. 

Ну і чому так відбувається? Сама провокую його, коли мені хочеться обійняти його і міцно притиснутися до нього. Замість цього лише виводжу на емоції і утворюю між нами уявну стіну. Це кохання точно знищить нашу довготривалу дружбу. 

- Дідько! - випалює і повертається всім корпусом до мене. Іскри з його очей просто летять в мене. 

- Не розумію, чому ти так завівся через це. Тобі то яке діло? 

- Бо це зовсім не те місце, що підходить тобі. З цього моменту ти туди більше не підеш, щоб і ноги твоєї там не було. Я не дозволю тобі ходити по таким закладам. - суворо викарбовує кожне слово. Чому я маю слухати його? 

- А ти мені хто? - зло шиплю на нього. - Хлопець? Чоловік? Брат? Ні в яку з цих категорій ти не входиш. Тому вибач, але я буду робити все, що мені заманеться. 

- До чого дійшли наші з тобою стосунки? - наче задає питання самому собі. - Поля, ми не могли так зіпсувати всі щасливі моменти. Прошу, не потрібно мене ненавидіти. 

- Я не ненавиджу. Їдьмо вже.

В салоні машини утворюється повна тиша. Ми завжди базікаємо про щось, але в цей момент кожен думає про своє. Через дві години машина паркується біля невеличкого будинку. Звичайна дерев'яна хатинка з чудовим садом поруч, який майже повністю обплетений виноградним листям. Сам будинок охайний і доглянутий. Всередині на диво нові меблі. Я не вимоглива, тому цей варіант мені цілком підходить. Це не розкішні апартаменти, але все підібрано в одному стилі і зі смаком.

- Тут лише дві спальних кімнати. Як будемо ділитися? - окидає нас поглядом Денис. 

- Я з Анною, а ти з Кирилом. - впевнена подруга залишиться зі мною. 

- Поліно, так вийшло. - переминається з ноги на ногу, - Я вже погодилася бути з Кирилом в одній кімнаті. Пробач. 

- Зрозуміло. В кімнаті хоча б два ліжка? - звертаюсь до Дениса і той чухає свою маківку голови. Відповіді можна і не чекати. Все і так ясно. 

- Не впевнений. Обіцяю щось вигадати. 

- Чудово. Просто прекрасно. Я йду розбирати речі та спати. Мене не турбувати.

- Наша справа в кінці коридору, - на мить після слова "наша" застигаю. Незвично чути таке від нього. 

Втома повністю накриває мене. Швидко розкладаю свої особисті речі, серед них засоби гігієни, необхідний одяг і спідня білизна. Взяла з собою декілька книжок й ноутбук для роботи.  Приймаю душ і одягаю шовкову піжаму на себе, поверх натягую білий махровий халат. Такий приємний до тіло, ще і чудово пахне.

Накриваюсь повністю теплою махровою ковдрою та одразу провалююсь в сон, так і не дочекавшись Дениса. Прокидаюсь від ранкових промінчиків сонця і потягуюсь в ліжку. Не одразу розумію, що зараз я не сама.

Моя голова розміщена на грудях Дені, а нога повністю охоплює його тіло. Шалений стукіт мого серця перебиває тихе сопіння хлопця. І все б нічого, якби його рука не була розміщена поверх моєї ноги. Здається цієї ночі я захопила його у свої обійми. Це часто відбувається зі мною. Тільки зараз я притискаюсь не до власної ковдри, а до гарячого тіла чоловіка, якого палко кохаю.

Йду до ванної кімнати і проводжу себе в порядок, на годиннику зараз восьма ранку. Час для сніданку. Всі тихо сплять по своїм кімнатам. В той самий час вирішую приготувати їм щось смачненьке на сніданок. Зупиняюсь на панкейках та запашній каві. Всі троє вони заходять на кухню через приємний запах, що заполонив вже весь будинок.

- Доброго ранку, - вимовляю до них і запрошую до столу.

- Подруго, ти не ображаєшся на мене? - тихо каже на вухо, поки хлопці уплітають приготовлений мною сніданок.