Глава 2

Поліна

- Ходімо, - беру хлопця за руку і сплітаю наші пальці, - Ти сьогодні вже не такий похмурий, тобі личить ця посмішка. Не приховуй її Дені, добре?

- Поліна, ти гарно виглядаєш. Незвично навіть якось, по іншому, - оглядає мене з ніг до голови, а в мене від його компліменту в животі пархають метелики.

Звичайно я виглядаю неперевершено, збиралася цілий день, щоб він оцінив. Підібрала молочну приталену сукню і доповнила свій образ ніжним кольє з білим намистом. Підкрутила волосся на легкі локони і зробила макіяж акцентований на мої блакитні очі. Моєю метою було вразити його. І здається вийшло, бо він не відводив погляд від мене ні на секунду.

У нас ж побачення? Чи зустріч друзів? Яка різниця, головне що він поруч зараз і зі мною. Я маю виглядати розкішно. Знав би ти Денис, які я маю грандіозні плани на тебе сьогодні.

- Дякую, - відповідаю йому і ми йдемо до вітрини заповненою попкорном і солодощами до перегляду кіно.

- Сьогодні діє знижка для закоханих пар, тому дві коли до попкорну безкоштовні, - вимовляє продавець і лише від думки, що ми з ним пара мене пробирає до мурах на шкірі. Через наші скріплені руки подумала, що ми хлопець і дівчина?

- Ми не ... - не встигає домовити Денис, як я його перебиваю.

- Це так чудово і приємно. Ми з моїм хлопцем сьогодні якраз святкуємо місяць стосунків.

Сама собі дивуюсь і нахабнію далі, піднімаюсь на носочки і цілую коротко в губи Дениса. Лише секунда, крихітна мить, а мені так добре. Зазделегідь вигадую виправдення за свій вчинок. Хоча розумію, що причина зовсім в іншому, я просто хотіла його поцілувати. І це не перший наш поцілунок. В дитинстві цілувала його часто і то в щічку, але зараз це зовсім інші відчуття.

- Така гарна пара. В честь вашого свята все це безкоштовно, за рахунок нашого закладу, - промовляє продавець до нас.

- Це так чудово, відмінний заклад і обслуговування - забираю куплене, хоча точніше добуте мною хитрим способом, а мій так званий "хлопець" продовжує дивно дивиться на мене. Намагається зрозуміти мене?

- І що це було? - запитує мене, коли ми відходимо на достатню відстань від вітрини.

- Вистава з нами в головних ролях, що допомогла абсолютно безкоштовно отримати смачненького і не витрачати гроші, - брешу йому, не зізнаватися ж мені в тому, що спеціально це зробила, щоб відчути його губи на смак.

В цілому це не було необхідним, тому що гроші у мене є завжди. В свої двадцять років маю онлайн магазин, тому вже, як два роки самостійно забезпечую себе. І у Дениса вони теж є, бо він працює в фірмі свого батька його помічником і непогано заробляє. Його родина має будівельний бізнес. Попри нашу забезпеченість не використати момент не могла.

- В цьому не було ніякої потреби, - повертає мене до себе і заглядає в очі, коротко додає, - Я тобі міг все купити і без цього.

Не хочу себе накручувати, але здається справжню причину мого вчинку він зрозумів. Це і зрозуміло, бо мої почуття до нього не помітити важко. На пряму йому про них ніколи не казала, але думаю він про них і так здогадується.

- Коли ти став таким занудою? Ходімо, - беру його за руку і ми прямуємо до нашої зали.

Фільм виявився дуже нудним. В головних героїв все так просто, кохають одне одного, проходять через труднощі разом. Ну таке в житті зустріти дуже важко. От інша справа моє життя. Тут серіал можна знімати. Скільки б я не прагнула закохати його в себе, не виникає у нього почуттів до мене.

Тому, щоб бути щасливою доведеться докласти чималих зусиль. І лише одна думка тішить. Коли ми чогось досягаємо важчим шляхом, то це приносить більше задоволення, ніж те, що одразу потрапляє нам в руки.

- Дені, ти не проти піти звідси? - нахиляюсь до його вуха занадто близько, а він лише киває моїм словам, фільм йому теж не сподобався.

Заходимо в кав'ярню в торговому центрі, мій супутник замовляє нам червоне вино і гарячий стейк з курятини з овочевим гарніром.

- Тобі краще? - дивлюсь на нього і він підводить на мене очі, мене пронизує струменем від його погляду. Я завжди буду так реагувати на нього?

- Так, завдяки тобі мені стало набагато краще. Зрада - це звичайно дуже неприємно, тим паче від коханої жінки з якою думав провести все життя, але сидіти плакати не в моєму стилі, тому можеш не перейматися через це. І взагалі давай закриємо тему про Надю? Зараз я з тобою і мені напрочуд добре, поговоримо про тебе.

Слова про кохану жінку з якою планував провести все життя чіпляють мене. До того ж сильно, ком в горлі змушує мої очі засльозитися, нахиляю голову вниз і швидко їх змахую з свого лиця.

У них все було серйозно і якби не її зрада у мене і шансу на спробу зав`язати стосунки з ним не було. Але зараз він фліртує зі мною, чи мені здається? Очевидно що другий варіант. Не може він за один день подивитися на мене по іншому. Як на жінку.

- Як твої справи в університеті? Ще не відрахували? - з посмішкою запитує у мене.

- Чудово все. Відрахування неможливе, я взагалі то йду на червоний диплом, - хизуюсь йому і продовжую, - Цей рік і все я вільна від навчання. Не розумію, чи буду я економістом, але зараз я більше часу займаюсь своїм онлайн магазином. Клієнтів набагато більше стало, але і заробіток також збільшився. Це не може не тішити.