Глава 1

Поліна

- Денис, вона не заслуговує тебе. Дівчина, що зрадила своєму хлопцеві не варта ніякої уваги. Це жахливо, - запевняю хлопця, якого кохаю до божевілля, а ще він мій найкращий друг за сумісництвом. 

- А хто заслуговує мене? Може ти? - сміється хлопець і мені стає неприємно, він же знає про мої почуття до нього і цей жарт був зовсім не доречним. 

- Денис, - гучно промовляю до нього, - ти зараз засмучений, але це не дає тобі ніякого права мене принижувати. Я йду додому.

Мабуть йому потрібно зараз побути на самоті і прийняти ситуацію, що склалася. Попри всі мої слова я розумію, що він занадто сильно кохав її. Причиною наших сварок з ним була вона кожного разу. Я зненавиділа Надю не через те, що відібрала мого коханого, а тому що вона налаштовувала Дениса проти мене. І у неї це чудово виходило. 

Найбільше запам'яталася вечірка мого брата в честь його дня народження. Вона в черговий раз підійшла до мене і поливала мене брудом. Після образливих слів в мій бік, я не стрималася і дала їй ляпаса. Вона продовжила бійку і нас ледве відтягнули одне від одного мій брат і Денис. Надя запевнила його, що ініціатором бійки була я і начебто казала їй, що відберу у неї Дениса. Мої заперечення ніхто не слухав і він повірив їй. 

Мені було настільки боляче, що наше спілкування припинилося на певний період часу. Одного дня, він прийшов і вибачився за свою поведінку, але і мене попередив, щоб більше такого не ставалося. Навіть після вибачень мені легше не стало, тому що він всеодно повірив їй.

Розвертаюсь до вхідних дверей і планую залишити його і подумати над моїми словами. В спину чую тихі слова.

- Вибач, перегнув палку.

- Сподіваюсь ти почув мене. І взагалі оглянись довкола, бо ти не помічаєш людей, що щиро кохають тебе. 

- Авжеж, - коротко кидає мені і не підводить свої очі. 

На порозі квартири мене зустрічає мама з татом і вони дивляться на мене просвердлячим поглядом. Що я вже наробила? 

- Доню, ти з вчорашнього дня не відповідаєш на наші дзвінки. Ми з мамою хвилюємося за тебе.

Декілька місяців тому я з'їхала на власну квартиру, яку мені подарували батьки на вісімнадцятиріччя. Я ледве домовилася з ними про це і вони погодилися лише з умовою, що буду телефонувати їм і казати, що зі мною все гаразд.

- Тато, вчора я була у Дениса і ночувала у нього. 

- Поліна, ви почали зустрічатися? - запитує мама і сильніше притуляється до тата. 

- Ні, я не правильно висловилася. Йому потрібна була моя допомога, тому і затрималася. Вибачте, що не попередила.

- Шкода, ви друзі дитинства і чудово підходите одне одному.

Мама знає про мої почуття до нього, бо коли я дізналася, що у Дениса з'явилась дівчина мені стало настільки важко, що не могла тримати все в собі. Розповіла мамі про все, що відчуваю до нього і вона підтримала мене. 

- Мені теж, - тихо сказала і батько все таки звернув увагу на мої слова. 

- Донечко, він тобі подобається? - запитує тато і чекає негайної відповіді від мене. 

- Ой чому ж ми на порозі, проходьте на кухню, я приготую щось. Ви мабуть голодні. 

Батьки присідають на стільці, а я швидко готую пасту з соусом. Розкладаю по тарілках і мій батько продовжує так званий допит. 

- Ти відійшла від теми, скажи мені і я з ним поговорю. 

- Ну тато, це моє особисте життя, я сама вирішу їх. Домовилися? - дивлюсь на тата милими очима і він відступає від свого задуму. 

- Добре, але якщо образить, то я не подивлюсь на те, що він син моїх друзів.

Я знаю свого тата, він настільки сильно мене любить, що зробить все для мого благополуччя. Інколи навіть те, про що я його не просила. Занадто сильно хвилюється за мене.

Батьки ще час розмовляють зі мною і йдуть по своїх справах. Стосунки у нас чудові і я навіть не приховую, що у мене ідеальні батьки. Вони бажають мені щастя. 

Ввечері телефоную Денису, бо хвилююсь за нього і весь час думаю що з ним. Ну не можу я без нього. Ці почуття дуже сильні і я буду боротися за них. Він покохає мене. З часом побачить в мені дівчину, а не друга. 

- Дені, ти не проти завтра піти кудись? Можливо в кіно? Там багато новинок зараз, - захоплено розповідаю про кінотеатр. 

- Не гадаю, що це...- не встигає договорити, бо ми обов'язково маємо піти на цей фільм.

Романтичний фільм про друзів, що кохають одне одного, але на їхньому шляху завжди виникають певні перешкоди. Все цілком так, як і у нас, лише одна відмінність. Головний герой не кохає, а бачить в ній лише друга. 

- Я вже купила квитки, тому Денисе виходу у тебе як такого немає.

- Добре, - погоджується, а  мені хочеться стрибати від щастя, бо похід в кіно я вигадала не просто так. 
В мене з'явився шанс спробувати закохати його в себе і це станеться обов'язково. Він і сам не помітить як у нього виникнуть почуття до мене. Я хочу бути для нього всім і чекаю, що стану для нього єдиною. Тільки ось передчуття у мене погане, цілком можливо, що в кінцевому рахунку боляче буде мені.