Глава 4

Після втечі від Артема Тася залишилася у Вані. Її серце ще шалено калатало, та поруч із ним вона нарешті відчула, що може вільно дихати. Він мовчки провів її до кімнати, де було тепло й затишно. Обережно обійняв і прошепотів:
— Ти в безпеці. Ніхто не заподіє тобі болю.
Тася закрила очі, вслухаючись у його голос. Ніжність і турбота, які випромінював Ваня, були абсолютно новими почуттями для неї, звільненими від того болю і страху, що приносило колишнє кохання. Вона довірилася йому, дозволивши собі розслабитися.
Він ніжно торкнувся її щоки, і вона заплющила очі, насолоджуючись його лагідним дотиком. Він схилився й легко торкнувся її губ, і цей ніжний, неквапливий поцілунок став початком їхнього єднання. Він був настільки чуттєвим, що вона відчула, як її тіло відповідає на кожен його рух.
Їхні тіла рухалися в одному ритмі, злившись у єдине ціле. Їхні дотики були ніжними, а поцілунки — глибокими й щирими. Вони не квапилися, а натомість повільно досліджували тіло одне одного, перетворюючи кожну мить на справжню насолоду. Ваня ніжно пестив її шкіру, залишаючи на ній ледь помітні дотики, а вона відповідала взаємністю, пробігаючи пальцями по його спині. Кожен їхній рух, кожен вдих були сповнені розуміння і глибокої близькості. Ця ніч була не про фізичне бажання, а про душевне єднання, про створення чогось нового і справжнього.
Його руки ніжно обхопили її стегна, і він повільно схилився до неї. Вона підняла ноги, обіймаючи його стегна, і він почав обережно наближатися. Його твердий член торкнувся її вологої пелюстки, і він на мить завмер, насолоджуючись її стогоном.
Він почав повільно рухатися, даючи їй час пристосуватися до його розміру. Її тіло розслабилося, і вона відчула, як її м'язи піддаються йому. Він почав обережно входити в неї, і вона заплющила очі, відчуваючи, як її м'язи обхоплюють його. Він увійшов в неї повністю, а потім зупинився, щоб дати їм обом можливість відчути це єднання. Насолода була настільки інтенсивною, що вона затремтіла, і її пальці вчепилися в його плечі. Вона подивилася на нього очима, повними пристрасті, і задихаючись, прошепотіла:
— Будь ласка... не зупиняйся. Не треба, коханий...
Він посміхнувся, його очі сяяли. Від її благання його бажання стало ще сильнішим. Він почав рухатися, спочатку повільно, потім швидше, а його стегна ритмічно рухались, змушуючи її стогнати від насолоди. Їхні тіла рухалися в одному ритмі, злившись у єдине ціле. Вона відчувала, як кожний його поштовх наповнює її, і це відчуття було настільки інтенсивним, що вона повністю віддалася цьому моменту. Вона підняла ноги вище, обіймаючи його сильніше, і їхнє з'єднання стало ще глибшим. Вона закричала, коли відчула наближення оргазму, і він відповів їй тим же, віддаючись цьому моменту разом із нею.
Після їхнього сплеску пристрасті вони залишились лежати, обійнявши одне одного, їхнє дихання було важким, а серця калатали в унісон. Вона провела пальцями по його спині й ніжно поцілувала його в шию. Вона відчувала себе захищеною і коханою, і вперше за довгий час у її серці не було ні страху, ні болю.
Вранці вона прокинулася, притиснута до його грудей, відчуваючи тепло і захист. Серце, яке билося в унісон із його, вже не було сповнене болю. Тепер воно калатало від ніжності, безпеки і нового почуття, що почало розквітати всередині.
— Добре, що ти тут, — прошепотіла вона, насолоджуючись його обіймами.
— Завжди буду поруч, — відповів Ваня, ніжно усміхаючись.
І в цей момент Тася зрозуміла: поруч із ним вона знайшла те, чого так довго шукала — справжню близькість і щирі почуття, які не приносять болю, страху чи сумнівів. Вона знайшла своє пристанище. І знову впала в безодню сну.

Тася прокинулася від того, що сонячні промені лагідно торкалися її обличчя. Вона повільно відкрила очі й відчула, як сильна рука Вані обіймає її за талію. Він ще спав, дихаючи рівно і спокійно, а вона лише посміхнулася — такої тиші й безпеки вона давно не знала.

Вона повернулася обережно до нього обличчям. Ваня вже розплющив очі й усміхнувся, побачивши її погляд.
– Доброго ранку, – промовив він тихо.
– Доброго, – відповіла Тася, і вперше відчула, що їй щиро хочеться вимовляти ці слова.

Вони ще кілька хвилин лежали, мовчки дивлячись одне на одного. Ваня пальцем провів по її щоці, наче боявся зруйнувати цей момент.

Тася видихнула й прошепотіла:
– Я не розумію… Чому Артем так зі мною поводиться? Чому він став зовсім іншим?

Ваня серйозно глянув на неї.
– Бо йому байдуже. Він звик, що ти поруч, і перестав цінувати. А ти заслуговуєш більшого, ніж холодні слова й образи.

У грудях у Тасі защеміло. Вона знала, що він має рацію, але все одно було боляче це визнавати.
– Мені здається, я для нього вже нічого не значу… – прошепотіла вона.

Ваня притиснув її до себе.
– Для мене ти значиш усе.

Тася відчула, як ці слова зігріли її зсередини. І в цю мить вона зрозуміла: що б не відбувалося далі, її серце вже почало вибирати.

Вони лежали поруч, ще сонні, але вже неспокійні від ранкового світла. Тая притулилася до Вані, але мовчала, довго збираючись із думками. Нарешті, її голос прозвучав тихо, майже нерішуче:

— Скажи, а якщо так сталося з Артемом… якщо він отак змінився, став чужим, жорстоким… може ж таке статися і з тобою? Що одного дня ти прокинешся й теж перестанеш мене кохати?..

Їй було страшно дивитися йому в очі, бо вона не знала, яку відповідь почує.

Ваня глибоко вдихнув, ніби сам відчув вагу її страхів. Потім обережно провів рукою по її волоссю, відгортаючи пасмо з щоки.

— Тая, — сказав він тихо, — я не можу пообіцяти тобі, що в нас ніколи не буде сварок чи важких днів. Ми ж люди. Але я можу обіцяти інше: я ніколи не дозволю собі стати таким, як він. Байдужим. Жорстоким. Я не підніму на тебе руку і не зникну без слів. Я не зможу бути з тобою «наполовину». Якщо щось буде не так — я скажу. І ми вирішимо це разом.

Тая відчула, як її горло стискає клубок, і сльози самі виступають на очах.
— А якщо ти теж охолонеш? Якщо просто перестанеш відчувати? — її голос зірвався, у ньому звучав біль від попередніх розчарувань.