Розділ 9

     Відчувши запаморочення та нудоту, дівчина одразу запідозрила неладне.

- Чорт, тільки не це, тільки не це. - молила Тоня Господа. Втім, тест показав виразних дві смужки. Дівчина ледь було не втратила свідомість. “Чому саме зараз, чому це трапилось зі мною”? Тоня зателефонувала Стасові, відтоді, як вона повернулась додому вони не бачились, ні в університеті, ні поза його межами. Стас наче крізь землю провалився. Не дочекавшись відповіді, Тоня заховала мобільний до сумочки та попрямувала до будинку хлопця. Двері відчинила мама Стаса.

- Заходь, Тоню. Стас у своїй кімнаті. - якось сумно промовила жінка.

- З ним все гаразд? Я телефонувала йому.

- Та хіба мені відомо, вже декілька днів ні з ким не спілкується. Ти йди до нього, можливо тобі вдасться повернути його до життя. “Не сумнівайтесь” - подумала Антоніна, втім не сказала цього у голос.

Коли дівчина увійшла до кімнати то жахнулась при вигляді хлопця. Обличчя Стаса було наче якесь місиво, на тілі виднілись гематоми, хлопець шкутильгав на одну ногу.

- Це Бугай? - запитала Тоня, відчувши, як нудота підступає до горла.

- Ні. Є й інші, кому свербіли руки. Це нормально в нашому ділі.

- Тобі потрібно до лікарні. 

- Ні. Відлежусь й все минеться. Не переживай. Ти краще скажи, як ти? Що тебе привело сюди? Чесно зізнаюсь, я не сподівався тебе тут побачити, але я дуже радий, що ти прийшла. 

Тоня присіла на край ліжка, її досі нудило. Вона поглянула знову на Стаса та врешті промовила.

- Я вагітна. 

З погляду Стаса було помітно, що він не очікував почути такої новини. 

- Я ні до чого тебе не змушую, мені лише потрібні гроші на аборт.

Стас присів навпроти дівчини та взяв її за руку, аби заспокоїти. 

- Тоню, не впадай у відчай. Який аборт? Що ти таке говориш? Я вийду з цього бізнесу ми заживемо нормальною сім’єю. 

- Стас, ти чуєш себе?! Яка сім’я, що ти несеш? Я не хочу цієї дитини. Не хочу! - Тоня зірвалась з місця, вона не очікувала, що Стас зрадіє цій новині, дівчина була певна, що він також буде проти народження цього немовляти. - Якщо ти не даси мені грошей, я знайду їх деінде, але дитини не залишу! 

- Я не дозволю тобі цього зробити. Це й моя дитина також. 

- Значить грошей на аборт не даси? - зрозумівши все з погляду та мовчання Стаса, Тоня поспішила піти геть. Їй нічого не залишалось, як все розповісти батькам.

****************************************************************************************************************************

- Що?! Ти вагітна? - Ніна схопилась за серце. Жінка ще не знала, що це не найгірше, що вона почує від доньки. 

- Хто батько? - запитав якомога спокійніше Леонід. 

- Стас, хто ж іще. 

- І, що? Він знає? Ти розповіла йому? 

- Знає. І навіть зрадів. 

Леонід та Ніна на якусь мить видихнули з полегшенням, дізнавшись, що хлопець не відмовляється від Тоні та їхньої спільної дитини. 

- Я не планую народжувати. 

Слова, які щойно прозвучали з вуст Антоніни, були мов грім серед ясного неба.

- Як це? Ти, що з глузду з'їхала? - вигукнула Ніна, схопившись за серце.

- Ну яка з мене матір, мені вчитись потрібно.

- Раніше потрібно було думати, коли … - Леонід замовкнув, стримуючи свій пил. 

- Мамо, тато, я знаю, що підвела вас. Я все виправлю, обіцяю.

- Яким чином? Вбивши ні в чому невинне дитя?! 

- Тоню, донечко, не роби цього, ми благаємо тебе. Разом та й виховаємо. - Ніна встала на коліна, вона не могла повірити, що все це відбувається в її сім’ї.

- Встань, не принижуйся. - звернувся Леонід до дружини, допомігши їй підвестись. Чоловік поглянув на доньку поглядом, який не терпів заперечень. - Тоню, ми з мамою проти аборту, крапка! Натворили зі Стасом справ, будьте ласкаві тепер несіть відповідальність.

Тоню полишала остання надія.

- Не змушуйте мене обирати, тому що боюсь, вибір буде не на вашу користь. 

- Якщо ти позбудешся дитини, сюди можеш більше не повертатись. 

Тоня востаннє поглянула на батьків, ані мамині сльози, ані батькові погрози не змінять її рішення.

    Вийшовши з лікарні, дівчина підвела голову до небес. Біль розривав не лише душу, але й тіло. Перехожі байдуже проходили повз заплакану дівчину, яка щойно своїм вибором змінила власне життя.

Антоніна підходила вже до свого будинку, як на зустріч їй підійшов Стас. Обличчя хлопця виглядало значно краще ніж в останню їхню зустріч. У руках він тримав букет квітів.

- Це тобі. - простягнув він букет червоних троянд. - Я, так би мовити, прийшов свататись. - щаслива усмішка не сходила з обличчя хлопця.

- Ти запізнився. - промовила Тоня. Її голос звучав холодно, з нотками презирства.

- Стій, що ти верзеш? Ти, що наробила? - Стас силоміць схопив Тоню за плечі. - Як ти могла? - хлопець ледь стримувався, аби її не ударити. Він відступив крок назад, в його очах був помітний біль. - Ти відповіж за це. 

Тоня кинула з усієї сили букет на землю, пелюстки червоних троянд невинно розлетілись по землі, так само як нещодавно її дівочі мрії.

Дівчина увійшла до помешкання, втомившись Тоня присіла на пуфик, що стояв в коридорі біля дверей. Зачувши, що повернулась Антоніна, Леонід та Ніна вийшли до неї. 

- Що трапилось, Тоню? - стривожено запитала жінка, помітивши зблідле обличчя доньки. Матір одразу про все здогадалась. Ніна ойкнула та чимдуж заридала. - Навіщо?

Леонід підійшов до Тоні та дав їй ляпаса. Це вперше батько підняв на доньку руку.

- Ти така ж, як і твоя матір. - чоловік знову було замахнувся, та голос дружини його спинив.

- Леонід, не треба. - кинулась до нього Ніна.

Приховавши свої справжні емоції, Тоня продовжила сидіти непорушно.

- Що ти маєш на увазі? - запитала Тоня, не зводячи з батька свого погляду. - Продовжуй, якщо почав.

Чоловік не тямивши себе від злості, промовив те, що вони з дружиною, берегли в таємниці вже багато років.

- Ти нам не рідна.