Розділ 4

Продовження. Юність.

- Мам, я йду погуляю. Телефонувала Софія. 

- Точно? - Ніна підвелась та попрямувала за донькою.

- Мамо, точно. Ми давно з нею не бачились. Вона одразу після іспитів поїхала до своїх бабусі з дідусем. Вчора повернулась і запропонувала разом погуляти. 

- Йди, доню, тільки обережно всюди. 

- Мам, ти щось хочеш у мене запитати? - звернулась до матері Тоня, помітивши, як жінка нервово перебирала ґудзики на улюбленому халаті.

- Як в тебе справи з Олексієм? - жінка сподівалась, що це все ж тимчасове захоплення доньки, яке невдовзі минеться. 

- Все гаразд. У нього зараз комісія, тож бачимось ми рідко. - кинула Тоня. - Мам, я побігла, Софія чекає. - вона схопила сумочку та поцілувала матір.

- Щоб до 10 вечора була вдома. - крикнула Ніна.

- Тато дозволив до 11.

“Тато дозволив, що буде, коли він дізнається правду про ваш роман з викладачем” - подумала Ніна, зачинивши за донькою двері.

Дівчата вирішили піти у кіно на прем’єру нового фільму. Після завершення сеансу, подруги зайшли до кафе, де зустріли Стаса. Той сидів в компанії своїх друзів. Хлопці щось завзято обговорювали, розмахуючи руками. Тільки-но Стас помітив Тоню, одразу підвівся та попрямував до їхнього столика.  

- Привіт, дівчата. Ось так значить ви проводите залишки своїх законних канікул?! - заплітаючи язиком, промовив хлопець. - Може, приєднаєтесь до нас? Он хлопці скучають. - Стас вказав на компанію молодиків вже добряче напідпитку. 

- Нам й тут добре. - відповіла Тоня. Вона не хотіла вступати у жодні розмови зі Стасом. Її дратували його залицяння.

- Тонька, чого ти така зла? Га? - Стас грубо притягнув до себе дівчину. - З ним ти інша, ніжна. 

- Відпусти, придурок. - дівчина хотіла вирватись з обіймів свого одногрупника. Вона силоміць встромила свої довгі нігті в його руку. Хлопця це неабияк розсердило. Він боляче схопив її за волосся.

- Йди-но сюди. - процідив Стас крізь зуби. 

- Стасе, що ти робиш? - втрутилась Софія. 

- Відчепись. Йди погуляй. А ми поговоримо. Правда, Тоню? - запитав хлопець та врешті відпустив волосся дівчини.

- Йди, Софіє. Все гаразд. Я зараз підійду. - запевнила Антоніна подругу. Софія послухалась та пішла. - Ну, і про що ти хотів поговорити?

- Ти мені подобаєшся.

- Я вже це чула. Далі.

- Дай мені хоч якийсь шанс. Чи ти думаєш він тебе кохає? Та в нього таких як ти … - хлопець в чергове почав заводитись.

- Продовжуй. Скільки було? Сотню, дві? - насмішкувато запитала Тоня.

- Ти мені не віриш. Але це правда. 

- Звідки тобі про це відомо? Ти що, тримав свічку? - якусь мить Стас мовчав, втім наступної миті відповів.

- Він спав з моєю молодшою сестрою. - між ними запала тиша. Що в цю мить відчула Тоня, відомо було лише одному Богові. Здавалось весь світ перестав існувати. - Він закрутив їй голову, як і тобі. А потім кинув, без пояснень. Через декілька днів, вона дізналась, що у нього новий роман. Думаю не варто пояснювати з ким саме? - Стас єхидно посміхнувся. Мова йшла про Антоніну. - Я вже мовчу, про те, що перед моєю сестрою в нього був роман з нашою англічанкою, ну і не забуваймо про те, що в нього є дружина, яка сліпо вірить у його чесноти.

Тоня вже не слухала, що їй говорить п’яний одногрупник, вона схопила сумочку та вибігла на вулицю. Пообіцявши Софії, що зателефонує пізніше, Антоніна побігла до будинку, де жив Олексій з дружиною. Вона набрала номер його телефону, втім по ту сторону ніхто не поспішав відповідати. Тоня піднялась на другий поверх, та натисла на дзвінок потрібної квартири. Двері різко відчинилися, до дівчини вийшов Олексій. 

- Ти що з глузду з’їхала?! Що ти тут робиш? Ольга вдома.

- Чудово, думаю їй буде цікаво дізнатись правду про всі твої зради. - чоловік розплющив широко очі. Він не розумів, що відбувається. 

- Тоню, що трапилось? 

- Нічого, окрім того, що ти покидьок. - дівчина розридалась та дала чоловіку ляпаса. - Ти спиш з усіма підряд. І, як виявилось я твоя чергова розвага. Ненавиджу тебе! - дівчина побігла вниз, залишивши схвильованого Олексія. Чоловік увійшов до квартири. "Добре, що дружина в цей момент була у душі, а то б довелось усе пояснювати". Олексій зачинившись в іншій кімнаті, набрав номер Антоніни.

- Чого тобі? 

- Тоню, прошу тебе заспокойся і повертайся додому. А завтра після обіду зустрінемось на квартирі та про все поговоримо. - чоловік спробував заспокоїти дівчину, аби та в такому стані не накоїла дурниць. Олексій щиро хвилювався за Антоніну, і він жодним чином не хотів їй завдати болю. Втім, очевидно, що хтось розбовкав про його походеньки.

Усю ніч Тоня не могла зімкнути очей, вона ненавиділа всіх тих жінок, які були у житті її Олексія. Вона ледь мирилась з Ольгою, дружиною Олексія, кожного разу уявляючи його у ліжку з нею, Тоня починала нервувати. Тішила лише думка, що невдовзі вони розлучаться, і вони з Олексієм, врешті будуть разом. Чоловік говорив, що кохає лише Антоніну, вона вірила йому, однак щойно виявилось, що у своїх почуттях Олексій зізнавався не лише їй. 

- Проходь. - Тоня увійшла до помешкання, яке для них орендував Олексій. - Я заварив твій улюблений чай з бергамотом. 

- Як мило. - цинічно відповіла Тоня. Вона присіла за стіл та поглянула на чоловіка. Олексій нервував, це було помітно з його рухів. “Значить все ж таки він має, що приховувати”. - Це правда? Я для тебе чергова іграшка?! - Тоня пильно поглянула на чоловіка.

- Можливо, так було лише з першу. Я бачив, як ти дивилась на мене. Подумав, що ти як і усі інші студентки, закохалась і не проти…. 

- Ну звісно, а ти й радий, малолітні дурепи самі стрибають до тебе в ліжко! - сердито кинула Тоня.

- Я розумію твої емоції. Але все ж вислухай мене. 

- Продовжуй.

- Після цього випадку в моєму кабінеті, щось перевернулось в моїй свідомості. Я поглянув на тебе іншими очима. Ти інша. А поєднання в тобі вибухової суміші та ніжності зробило моє життя незвичним. Це неможливо пояснити, але я закохався. - чоловік торкнувся руки дівчини.