Розділ 3

     Тоня намагалась не видати себе перед батьками, однак від пильних материнських очей нічого не приховати. Антоніна мугикала видуману мелодію, допомагаючи мамі на кухні. 

- Доню, ти що закохалась, якась ти нині не така? - не очікуючи почути питання, яке задала щойно мама, Тоня випустила з рук тарілку, яка розбилася на друзки. - Обережно, Тоню, поранишся. Давай, я змету. - Тоня не стала сперечатись з мамою, яка надмірно турбувалась про свою єдину доньку. Почувши мелодію свого мобільного, вона стрімголов побігла до своєї кімнати, не помітивши, як босоніж вступила на розбиту тарілку. - Ні, ну точно закохалась. - промовила Ніна. 

Забігши до кімнати, Тоня зачинила за собою двері, їй знадобилося декілька секунд, аби опанувати себе перед тим, як вона відповість на дзвінок і почує по ту сторону мобільного найбажаніший голос.

- Алло. - якомога спокійніше промовила дівчина. 

- Привіт. Як ти? 

- Все гаразд, чекаю з нетерпінням нашої зустрічі. 

- Я винайняв квартиру в центрі міста. Вона в нашому розпорядженні на певний час. Скидаю тобі адресу і годину зустрічі. 

- Я прийду. Я не можу більше розмовляти. - кинула Антоніна, зачувши як хтось постукав у двері її спальні. - Вибач, мушу йти. 

- Добраніч, Тоню. Солодких снів. До скорої зустрічі. 

Цілу ніч Антоніна не могла зімкнути очей. Вона уявляла завтрашній вечір, і що скаже батькам. Доведеться придумати якусь легенду про те, що вона йде до Софії, начебто вони будуть цілий вечір вчити нову тему, а потім захочуть трохи розважитись, замовлять піцу з колою та увімкнуть комедійний фільм. Склавши план дій на завтра, Тоня врешті заспокоїлась і поринула у мрійливі сни.

- Привіт, проходь, красуне. - привітався Олексій. - Ти голодна? Я замовив суші. 

- Можливо пізніше, а то мене сьогодні вдома перегодували. - на обличчі Тоні виступив рум’янець, вона всміхнулась своєю білосніжною усмішкою, зрозумівши, що сказала зайве. “Ну навіщо старшому чоловіку знати такі деталі, тепер він подумає, що я не зріла, ще зовсім дитина”.

- Тоню, ось не можу я зрозуміти до кінця, яка ти. Пихата, зарозуміла чи мила, скромна дівчинка? - чоловік підійшов до дівчини та притягнув її до себе, заглядаючи у вічі. 

- А яка тобі Тоня, подобається більше? - не відриваючи свого погляду від Олексія, запитала Антоніна. Вона інтуїтивно потягнулась до губ чоловіка, відчуваючи його подих на своєму обличчі. Олексій наблизився у відповідь та прошепотів. 

- Справжня. 

За вікном світало. Тоня розплющила очі, та заусміхалась, цієї ночі вона попрощалась з невинністю.

Поруч спав Олексій, вмостившись зручно на плечі Тоні, він тихо сопів. Антоніна легенько провела рукою по не голеній щоці чоловіка, продовжуючи мирно спати, чоловік повернувся на інший бік. Антоніна підвелась та одягнула сорочку Олексія, на якій залишився приємний, чоловічий запах. Тоня навшпиньках, аби не розбудити коханого, вийшла з кімнати, тихо зачинивши за собою двері. На кухні вона увімкнула чайник та присіла за стіл. Спогади про нинішню ніч так і витали в її голові. Пристрасні поцілунки, якими Олексій покривав тендітне тіло дівчини, змушувало її тремтіти від задоволення. Від його сильних рук та міцних обіймів паморочилось в голові. Потім було трохи боляче, однак Олексій поводився обережно, він був уважним та турбувався насамперед про її відчуття. 

Звук чайника вирвав Тоню зі спогадів, Антоніна запарила чорний чай з бергамотом та налила в горнятко, як раптом почула позаду себе кроки.

- Лише 6 година ранку, а тобі не спиться. Щось трапилось? - Тоня повернулась та помітила геть сонного Олексія, чоловік підійшов та поцілував Тоню в губи від чого мурахи пройшлись по її тілу. 

- Все гаразд, захотіла чаю. Ти до речі чому надаєш перевагу вранці, каві чи чаю?

- Здогадайся. 

- Олексій Богданович, на що це ви натякаєте? 

- Студентка Литвиненко, годі базікати. - чоловік схопив Тоню на руки та поніс до спальні.  

Промайнуло два тижні, як Антоніна та Олексій продовжували потайки від усіх зустрічатися. Закохані зустрічалися поміж пар в кабінеті Олексія після чого вдаючи безтурботних, повертались кожен до своїх буденних справ. Тоня з головою занурилась у нові відчуття, закинувши повністю навчання. 

- Ми побачимось на цих вихідних? - відірвавшись від поцілунку, запитала Тоня.

- Чорт, цієї суботи ми з дружиною їдемо на дачу, планується родинний пікнік і всяке таке. - сказав Олексій, помітивши, як Тоня одразу змінилась на обличчі. - Ну, що таке, дівчинко? - Зрозумій, я мушу їхати. 

- Та все я розумію. Але це важко, розумієш? Минулих вихідних до вас приходили гості, через що ми теж не могли зустрітись. Я схожу з розуму, коли уявляю тебе з нею. - Тоня сердито скинула зошити, які лежали на робочому столі чоловіка. - Ненавиджу її.

Олексій підійшов та бережно взяв Тоню за руку. Йому подобалася ця імпульсивна дівчина, яка робила його життя насиченим, своєю жіночністю та харизмою вона наповнювала його зсередини. Поряд з нею він почувався потрібним, сильним, іншим.

- Потерпи трішки, прошу тебе. Тобі спершу потрібно завершити навчання. І я скоро стану ректором. Тоді ми перестанемо ховатись від усіх.

- Гаразд. Буду слухняною.

- Обіцяєш? 

- Обіцяю. 

- Я кохаю тебе, Тоню. 

- І я тебе кохаю. 

Ці вихідні Тоня вирішила провести за підручниками. Вона не могла завалити іспити, які відбудуться вже через тиждень. За предмет, який викладав її Олексій вона не турбувалася, адже була впевнена, що зі здачею він неодмінно їй допоможе. 

- Доню, можна до тебе? - до кімнати увійшла мама. - Вчишся? - жінка присіла поруч на диван. Вона давно вже налаштовувалася на розмову з донькою, однак Ніна не знала, як відреагує Антоніна на питання, яке вона планувала задати.

- Так. Скоро сесія, ось “гризу граніт науки”. Ти хотіла про щось поговорити? 

- Обіцяй не сердитись. 

- Мам, обіцяю. Що трапилось?

- Подейкують, що бачили тебе в компанії старшого чоловіка. Кажуть, наче ви обіймалися. - жінка поглянула пильно на доньку. - Це правда, Тоню?