Пролог

2020 рік

     Тоня увійшла до квартири. При вигляді незваної гості, двері, немов висловлюючи своє невдоволення неприємно заскрипіли. Зачинивши їх, жінка оглянулась навколо - “ну ось я й вдома”. В око відразу кинулись пожовклі шпалери, які де-не-де відклеїлись, непривабливо звисаючи до низу. Тоня поставила важку валізу на підлогу і пройшла до кімнати, де колись була вітальна. Кімната була просторою та доволі світлою. Лиш запах в помешканні стояв затхлий, звісно, адже квартира вже декілька років пустувала. Жінка спробувала відчинити вікно, відсунувши давно не білосніжну фіранку. З вулиці одразу подув легкий, літній вітерець, наповнивши помешкання свіжістю. Тоня підійшла до старенького столу, який стояв в куті вітальні. Вона згадала, як її тато ставив його посередині кімнати, розклавши, а потім вони удвох з мамою заповнювали стіл найрізноманітнішими, домашніми стравами, які разом готували на кухні. До них часто приходили гості. Родинна, друзі з батькової роботи, подруги мами, полюбляли збиратись в домі Литвиненко. Тоня сумно всміхнулась давнім спогадам. Вона провела рукою по поверхні колись модного серванта, який стояв чи не в кожному домі. Пилу зібралось чимало. Мама любила прибирати, вона змочувала ганчірку і старанно протирала усі поверхні, заглядаючи у кожен куток. Жінці подобався порядок і чистота в домі, тому й свою доньку вона змалечку привчала до охайності. 

Тоня підвела погляд на стіну, де висів годинник. Колись він щогодини видавав звук. Вона пам’ятала, як маленькою любила рахувати скільки раз проб’є годинник. Нині ж він продовжував мовчки висіти на стіні, споглядаючи за пустотою довкола. Велика і маленька стрілки непорушно завмерли на римській цифрі 12. Тоня опустила погляд, смуток охопив молоду жінку, втім, наступної миті опанувавши емоції, вона продовжила екскурсію рідним домом.

Під ногами порипував паркет, порушуючи тишу довкола. Коли Антоніна увійшла до кухні, то одразу наче відчула запах пиріжків, які для них з татом колись пекла її мама. Кухня була особливим місцем сім’ї. Вечорами батько Антоніни вмикав радіо колгоспник і смачно, попиваючи чай, слухав улюблені новини. Дружина вмощувалась біля чоловіка, кладучи голову йому на плече. Вона тихо сиділа, прислухаючись до рідного і спокійного дихання коханого. Тоня помітила у буфеті акуратно розставлений посуд, мама любила цю справу, жінка подекуди перемивала усі горнятка, тарілки, а потім по-новому їх розставляла, додаючи таким чином новизни в інтер’єрі. Відчинивши дверці буфету, Тоня побачила акуратно поскладені кухонні рушники. Вона мимоволі посміхнулась, згадавши мамине прагнення до ідеальності не лише у домі, але й в усьому іншому.

Молода жінка присіла на стілець, вдивляючись кудись у простір. Від тиші, яка стояла у квартирі, Тоні захотілось ридати. Здавалось ось-ось і до кухні зайде батько, звично поправивши в поясі домашні штани перед вечерею. Мама наспівуючи свою улюблену пісню почне накривати на стіл. Від спогадів, які вітали в уяві, Тоня врешті розплакалась. По щоках безупинно полились гіркі сльози.

- Простіть, мене мої, рідні. Простіть, благаю вас. - вона охопила обличчя обома руками, продовжуючи невпинно ридати та просити вибачення в найрідніших людей. Вона знала, що більше ніколи їх не побачить, не обійме, не торкнеться до батькової щоки з голочками, не почує більше маминого лагідного голосу. Та найважчим було, відчуття провини, яку Тоня відчувала вже багато років. Вона впала на підлогу та забилась в справжній істериці. - Простіть, простіть! Благаю! - молода жінка дала волю справжнім сльозам, вона не могла зупинитись, туга розривала серце й душу. Спогади роз'ятрили давню рану.

Антоніна відчинила шафу, де висіли батьківські речі, вона витягла мамину сукню та приклала її до обличчя. Їй здалось, що на ній досі було відчутно запах найріднішої людини в цілому світі. Наступної миті рука потягнулась до носовичка, який з собою носив її тато. Жінка прилягла на диван, притулившись до старенької, маминої сукенки. Вона легенько погладжувала шовковисту тканину, на яку стікали гарячі сльози, в іншій руці вона стискала батькового носовичка. Заплющивши очі, жінка заснула.