3

Додому Петро повернувся в надзвичайно кепському настрої. Розмова зі слідчим не давали йому спокою весь день. Помітивши неспокій чоловіка дружина Олена не стала задавати йому зайвих запитань. Після мовчазної вечері (син Миколка відпочивав у селі й галасувати було нікому, а донечка Марійка вже спала) вони відправилися в спальню. Тільки там, переодягаючись до сну, жінка наважилася поцікавитися:

– Щось трапилося сьогодні неприємне?

Петро насуплено кивнув головою на знак згоди. Почавши і собі роздягатися він в деталях розповів дружині свою розмову зі слідчим. Олена деякий час мовчки обдумувала почуте, а потім стиха запитала:

– То ти думаєш, що це Наталя збила тебе автомобілем?

– Не знаю, – задумливо відповів чоловік. – Зізнаюся, я й досі не маю і найменшого уявлення про те, для чого їй знадобилося тоді зваблювати мене. Вона – людина з непередбачуваною, емоційною й гарячковою натурою

– А вона, взагалі-то, здатна на таке віроломство? – не вгамовувалася Олена.

Петрові була неприємна ця розмова. Вона знову й знову повертала його до думки про ту мить коли він ледь не зрадив дружині. Тоді, в машині, він проявив невибачну слабкість і піддавшись неконтрольованому вибуху пристрасних емоцій зупинився за півкроку до того щоб згрішити з Наталею. Оленка про це знала, давно вже простила чоловікові й ніколи не нагадувала про цей його ганебний вчинок. Проте гіркий осад від зробленого все ж залишився в свідомості Петра і він волів не згадувати той негідний проступок.

– Ти ж сама знаєш чого можна очікувати від жінки доведеної до відчаю. Тоді я, сам не бажаючи того, дав Наталі надію на те, що між нами ще щось може бути. Потім, коли виявилося, що всі її сподівання марні жінка просто ошаленіла від люті та гніву. При нашій останній телефонній розмові вона була настільки роздратованою і сердитою, що навіть погрожувала знищити мене, якщо я не повернуся до неї.

– Але ж все це тепер, а які в неї були мотиви для вбивства тебе раніше? – розсудливо зауважила Олена.

– Не знаю, і це мене найбільше турбує. Наталя в минулому була гарячою темпераментною жінкою. Підкоряючись поривам емоційної неврівноваженості, вона могла б і наважитися на якийсь нерозважливий вчинок. Та все це було б спонтанно і імпульсивно. Наїзд же, за словами слідчого, був підготовлений й здійснений холоднокровно та розсудливо.

– Значить, або вона змінилася, або тебе збив хтось інший, – підсумувала розмову Оленка.

Промовивши ці слова жінка раптом поволі встала, і пройшла в центр спальні, не відриваючи пристрасного погляду від Петра. Як в трансі чоловік спостерігав за тим, як вона витягає з волосся шпильки у вигляді гілочок-прикрас. Жінка труснула головою, і хвиля блискучого волосся впала їй на плечі як шовковиста дощова злива. Оленка розпустила зав’язки, розстебнула ґудзики, і домашній халат розкрився, оголивши янтарну шкіру і якнайтоншу рожеву білизну. Халат, зісковзнувши з плечей, впав на підлогу.   

Дихання Петра стало хрипким, немигаючим поглядом широко розкритих очей він жадібно вбирав в себе її спокусливе голе тіло, прикрите тільки тонким шовковим ліфчиком і вузькими мереживними трусиками. Чоловік відчув присутність в кімнаті якоїсь сили – сили її сексуальності – і що немов притягає магнітом зірвався з ліжка. Протягнувши руку, Олена вимовила:

– Петрику, підійди до мене.

– Так дорога, – схвильовано вимовив чоловік.

Вона подивилася на нього палаючими від пристрасті очима.

– Доторкнися до мене, милий…

Знову і знову Петро брав Оленку, люто і невтомно, поки в сяйві повного місяця, який якось ухитрився прорватися крізь товсті штори на вікнах, він не зісковзнув з неї і не провалився в глибокий сон. Такого спокою і задоволення він давно вже не відчував у своєму житті.