Відверто кажучи Петро Іванович відчував себе до певної міри винуватим в емоційному зриві своєї колишньої дружини. Якщо бути чесним він і сам мимоволі вклав свою часточку зусиль для того щоб вивести з рівноваги цю темпераментну і невгамовну жінку. Після розлучення чоловік був впевненим, що їм більше насудилося зустрітися. Та він помилявся. Наталія прийшла навідати його в лікарні після того злощасного наїзду. Тоді Петро Іванович не надав цьому візиту особливого значення. Подумав, що це звичайні ввічливі відвідини хворої людини.
Вдруге вони зустрілися через кілька тижнів, коли чоловік поправляв своє здоров’я в селі, у своїх батьків. Наталія підібрала свого колишнього чоловіка коли він прогулювався по околицям села. Там у машині, у них відбулася дивовижна розмова. Жінка несподівано запропонувала поговорити про їх подальше майбутнє. Коли ж Петро Іванович відрубав, що говорити немає про, що бо всяке майбутнє було перекреслено її зрадою Наталія розридалася. Дальше було тривалі й невмілі намагання чоловіка заспокоїти зарюмсану колишню дружину. А закінчилося все їхнім пристрасним палким поцілунком. Після цього жінка “вбила” собі в голову, що їй неодмінно вдасться повернути прихильність та кохання Петра, який насправді кляв себе останніми словами за свою хвилинну слабкість.