Глава 12. Тяжкий ранок.

Програма будильника в скафандрі спрацювала в той час, на який і була запланована. Ануар провів ранкову медитацію, хоча це і було доволі таки складно зробити, сидячи в скафандрі, на неудобному поручні в каюті всюдиходу Ватсона. Сам Ватсон проснувся чуть пізніше, і вони разом пішли до гігантського корабля.

Ватсон по дорозі розповідав про свій сон. Судячи з того, що зрозумів Ануар, сни мали особливе значення в культурі леонійців, і бачили вони у снах значно більше і значно цікавіші речі, ніж люди. Ануар уважно вислуховував його, проте сам про свій сон розповідати не збирався

— А потім я спускатися трос до земля на Леоніс d. — Ватсон продовжив свою захопливу розповідь. — Спускатися і спускатися, мимо дерева, гілки, стати зірки та галактики, та очі. Багато очі дивитися я. Потім там стояти Кгггаххх-Кга.

Він зупинився, і оглянувся на Ануара.

— Хто?

Ватсон мовчав, а потім продовжив свій хід до шлюзу в корабель шестиподів.

— Так хто там стояв? — Ануар не збирався залишати це питання без відповіді.

— Так... Я не знати, ти не казати. Людина ставати більше, розповсюджуватися, нові людина, так? Не кажи сам процес, не хотіти я чути. Просто скажи, два тип людина. Забути слова... Гени, комбінація, два гени, нова комбінація!

Ануар став як вкопаний. "А як же, це ми іще з ним не обговорювали." Але потім, перевівши погляд на Ватсона, Ануар все таки трохи усміхнувся. "Ну не думав же ти, що вони, такі складні організми, розмножуються мітозом. І у нас були куди важливіші проблеми, потрібно було швидко встановити, чи хтось вижив із мого корабля."

— Ну так, це називається статтеве розмноження. Різні типи людей, це чоловік та жінка. Я, наприклад, чоловік. Чоловік, або жінка, це називається статть. Я чоловік. Чоловік та жінка утворюють пару, і у них в результаті розмноження народжуються діти, це нові особини людей.

Ватсон виставився на нього чорними очима.

— Зрозуміти, зрозумів я. Так, мій пара. Кгггаххх-Кга.

Ануар кивнув головою, та подивився в напрямку далеких гір. Було іще темно, до сходу сонця іще було декілька годин.

— Знаєш, ти не проти, якщо я її називатиму "Мері"?

Ватсон повів клювом, "так".

"Потрібно обов'язково дати йому потім почитати Конан-Дойля" — усміхнувся про себе Ануар.

— А ти. Ануар? Пара мати?

Усмішка пропала з обличчя Ануара. Він іще раз подивився на гори.

— Моя пара не буде мене чекати із подорожі в шістдесят років, Ватсоне.

— Сумно.

— Так, Ватсоне, сумно. Проте це життя, знаєш. Така вже доля мандрівників зірками, правда?

Ватсон іще раз блимнув чорними очима.

— Мері відправитися Регулус.

— Оу, так? То це її повідомлення ти отримав на гравітаційній антенні? Тому так хотів прочитати, що там? Вау, це ... Це мило, дуже мило!

— Я не розуміти. Засіб для миття поверхонь, яке відношення до пара жінка?

— Оу, вибач. — Ануар усміхнувся іще раз. — Мило означає приємно. Добре для душі, це інше значення слова.

— Зрозумів. — Ватсон повернувся до корабля, та потрохи пішов далі, перебираючи лапами. — Я мати і інші друзі серед зірки. Регулус, Омага Лева, Тета Лева. Всі писати мені. А Мері відправитися Регулус сто двадцять років тому. Кріозаморозка. Я розмножитися через місяць, та відправитися Глізе 408.

Ануар, який уже було також почав йти за Ватсоном по дорозі, зупинився знову.

— Чекай. Що?

— Ну, я розмножитися, дати діти. Два шари білий колір, із них через шість місяць вийти діти, нові леонійці. Потім діти йти жити родичі, я відправитися Глізе 408. — Ватсон також зупинився, та знову обернувся до Ануара.

— Тобто ... Чекай, давай прояснимо. Чисто теоретично, якщо я тебе запитаю, якої ти статті, Ватсон, що б ти на це сказав?

— Чоловік, так само ти? Жінка давати ген матеріал, чоловік всередині рекомбіновувати матеріал із свій, через час, чоловік давати діти. Так?

— Ніі, Ватсоне, навпаки... — Ануар повів руками.

— Ага, так, зрозумів. Чоловік давати матеріал, жінка давати діти. Я жінка. А, чекати. Ти... Ти чоловік? — Ватсон ступив на крок до Ануара, та подивився йому прямо в очі.

— Так, я чоловік. А ти що, думав... Тобто, думала, по-іншому?

— Так. Ти не похоже чоловік. Дуже дрібний кгххах! Забути слово... Дрібний пір'я. Вибач, інший слово. Короткий волосся!

Ватсон повернулася та пішла в напрямку входу в корабель. "Ну і ну" подумав про себе Ануар, та пішов слідом за нею.

Вони разом з Ватсон вирішили роздвлитися, що обслідувати якомога більшу частину корабля. Леонійка вирішила дослідити передню частину корабля, яка тепер була верхньою. Ануар пішов донизу, туди, де, як він догадувався, мала бути грузова частина, де можна було б знайти багато корисних матеріалів в майбутніх мандрах в пошуку сигналів.

Ануар догадувався, що саме в кормовій частині корабля можна знайти все необхідне для дальної еспедиції чужим світом. Всі міжзоряні кораблі цивілізацій Великої Сфери відрізнялися між собою, хоча і мали схожу основну конструкцію. Однакова серед кораблів конструкція двигуна та реактивного сопла була найоптимальнішою для реактора, де продукти термоядерного процессу вилітали через чергу магнітних прискорювачів зі швидкістю, максимально близькою швидкості світла. Саме це давало можливість кораблям розганятися до релятивістських швидкостей за порівнянно невеликий час. Ці конструкції кораблів передавалися гравітаційними хвилями галактикою від зірки до зірки. І саме ці конструкції отримали і люди багато столітть тому. До цього кораблі Сонячної сисеми на термоядерних реакторах ніколи не могли досягти і десяти відсотків швидкості світла.

Різниця ж між кораблями саме полягала в житлових відсіках. Всі види живих та розумних створвнь потребували певних умов для дальнього польоту, і кожен вид потребував чогось особливого. Люди іще за багато столітть до народження Ануара догадалися розкручувати декілька прикріплених секцій із титан-алюмінієвого сплаву довкола центральної осі.