Глава 11. Лекція.

Світло в лекційній залі університету Вести погасло, зал наповнився зображенням гігантської галактики Молочний Шлях, рукава величного і древнього монстра розкинулися від одного кінця великої зали до іншого.

— Наша галактика, два мільярди років тому. Ось, зверніть увагу на її ядро! — по залу пролунав голос доктора Джексона.

Ануар подивився в центр галактики. Там і справді появилися декілька голубих точок, між ними протягнулися лінії, по яких неначе щось пульсувало.

— Зародження Великої Сфери. Перші цивілізації, що мігрували в ядро галактики в пошуках екстремальних умов для видобування гігантського рівня енергії, вийшли на контакт одна з одною близько двох мільярдів років тому. Тепер дивіться далі.

Появлялися нові голубі точки, та приєднувалися лініями до старих. Лінії розповсюджувалися із глибин галактики, від зоярного скупчення до туманності, від рукава до рукава. Лінії перепліталися, сходилися та розходилися, скупчувалися навколо особливо яскравих голубих точок, протягувалися на сотні і тисячі світлових років. Подекуди голубі точки зникали, на їхньому місці появлялися нові. Від деяких точок відходили нові, а від них іще інші, а старі тим часом пропадали.

— Поширення Великої Сфери галактикою, мільйон років за мільйоном років, крок за кроком. Світло розуму та цивілізації розповсюджувалося темним і холодним космосом. Подекуди старі цивілізації затухали, подекуди, на сприятливих планетах, еволюціонували нові розумні форми життя. Десь колоністи від однієї цивілізації прилітали в іншу систему, на іншу планету, та засновували нову цивілізацію, тераформовуючи планети чи будуючи величезні космічні поселення, поки їхня рідна планетна система переходила в стагнацію та занепадала. Десь будувалися гігнатські сфери дайсона, а десь цивілізації відсторонювалися, заходили на край горизонту чорних дир чи в глибину космосу, до коричневих карликів. Але Велика Сфера розширювалася, тисячоліття за тисячоліттям.

І справді, складна мережа, паутина із голубих ліній та розсип із голубих точок, покрила значну частину галактики.

— Около мільярда цивілізацій, за нашими припущеннями, около квінтильйона розумних створінь. Тепер сконцентруємось на нашій частині космосу. — сказав доктор.

Присутні в залі полетіли кудись вперед, в глибину одного із рукавів галактики. Повз них пролітали особливо яскраві зірки, справа від Ануара пролетіла особливо чорна туманність. Перед ними були мільйони зірок рукава Оріона. Тисячі із них підсвітилися голубим кольором, поряд із кожною із таких зірок появився надпис. Тут голубих зірок було значно менше, ніж в ядрі, чи серед інших рукавів галактики. Ануар побачив Альфу Касіопея та HIP 56948, підсвічені також голубим та з надписами. Кеплер-22 та 52 Лебедя також були сполучені товстою голубою лінією, від кожної із них йшли іще сотні голубих ліній до сотень інших зірок, які Ануар не впізнавав. Одна товста лінія йшла далеко за межі картини вліво, як догадався Ануар, в напрямку Денеба. Далі за ними були іще сотні зірок Великої Сфери, потім було Сонце, виділене особливо невеликим півкільцем. Чуть віддалено від Сонця була, підкреслена червоним кольором, Глізе 408.

— Цивілізації Великої Сфери нашої області галактики перед вами на карті, панове — по залу лунав голос доктора Джексона. — Як бачите, ми на самому краю відкритого розумом космосу.

І справді, Ануар помітив, що розсип із голубих точок обривалася на Сонці, прямо перед Глізе 408. За ними починалася обширна пустота на сотню світлових років, поки знову не виднілися поодинокі голубі точки.

— Самий край знань, самий край дослідженого Всесвіту. І нам, людству, випала унікальна можливість, розширяти світло інтелекту, край дослідженого космосу. Це, наше призначення, це те, в чому ми завжди були найкращими. Ми, це вид дослідників, яких завжди хвилювало, що там, за горизоном. Серед цієї порожнечі нові світи, яким потрібно протягнути руку допомоги, запросити до братства цивілізацій галактики. Але будьте обережними. Небезпеки, які можуть нас там підстерігати, будуть за межами нашої уяви. Але це варте того, щоб нести світло цивілізації в темряву космосу. Саме це є великим призначенням нашої раси серед зірок!

Голограма погасла, величезну лекційну залу освітили промені ранкового сонця. Доктор Джексон стояв на подіумі, за деревяною кафедрою. Він усміхнувся присутнім, і Ануару здалося на мить, що доктор особливо затримав погляд саме на ньому.

Ануар подивився назад, на задні ряди зали. За професором Лопез сиділа Акачі Аррай, капітан майбутньої місії, разом із донькою. Капітан гордо, із впевненістю та викликом дивилася вперед, на дошку, де професор зображав схему системи Глізе 408 та траекторію підльоту міжзоряного корабля. Далі за нею були іще учасники майбутньої експедиції, яких Ануар іще не знав, разом зі своїми рідними. На передніх партах були представники консорціуму, експерти вислуховували лектора та зважено оцінювали всі ризики та переваги експедиції. Декілька професорів із університетської ради щось швидко записували в блокноти. Сонце відблискувало на партах та на білій дошці, на малюнку із орбіт довкола схематично зображеної зірки. Ануар перевів погляд на Вікторію. Вона дивилася кудись у вікно. Вона віддалилася від нього, і стала холоднішою, відколи він погодився спробувати пройти випробування на експедицію тоді, в трамваї. Проте деякий час все було добре, аж поки він не пройшов ті випробування остаточно, і не став погодженим членом експедиції. Тоді щось зламалося у їхніх відносинах назавжди.

— Тепер, передаю слово неймовірній, без перебільшення, надзвичайно талановитій, спеціалісту вищого класу, вашому майбутньому капітану, Акачі Аррай! Каптіан Аррай, прошу.

Каптіан в світло-голубому комбінезоні, із емблемою місії "Аврора" на грудях, встала, усміхнулася донці, та пройшла до подіуму. Перед тим, як почати свою промову, вона уважно обвела холодним поглядом зал, зупинивши на момент свій взір на Ануарові. Каптіан тримала свою спину рівно, а голову високо. Її обличчя було різким, рівні лінії скул, ледь помітні зморшки.