Глава 9. Квартира біля парку.

Гості заходили в квартиру на другому поверсі біля парку Веста-Сіті весь вечір. Ануар зустрічав їх при вході зі сходової клітки кожного разу, коли нові знайомі чи дрізу підходили до дверей та дзвонили в них. Він їх запрошував на кухню чи гостинну кімнату, та наливав вина або мартіні. Вікторія сиділа на дивані в кутку гостинної кімнати, пила бутилочку пива, та говорила про щось із Монікою, своєю колегою по роботі, та Кірті, що також прийшла в гості. Науковці із факультету комунікацій університету Вести зібралися за столом грати в настолки. Декілька їхніх старих із Вікторією знайомих сиділи на кухні і обговорювали політику, філософські теми та старі романтичні кінофільми. На полицях шкафу в гостинній лежали макети ландшафтних проектів Вікторії для нових поселень поясу астероїдів.

Ануар пройшов мимо двох зовсім молодих аспірантів, що грали за столом в гостинній кімнаті в якусь дивну настільну гру із підкидними картами та заплутаною системою балів. "Прощавай, зброє" Ернеста Гемінґвея, яку Ануар уже дочитав майже до середини, була відсунута на край стола, на неї складалися карти, які йшли у відбій.

— З початком нового вечора настільних ігор в квартирі на дванадцятій вулиці, Ануаре!

Ануар підмигнув їм, салютував стаканом мартіні завідуючому кафедрі прикладних комунікацій, вийшов в коридор та пройшов до дверей, в які хтось настирно стукав.

— Вітай нас, о мій любий Ануаре! — На порозі квартири Ануара стояла Аліса Кейта, знайома Ануара з тренувань в космічному містечку. Ануар відразу помітив, що дівчина була явно не взірцем тверезості. Позаду неї стояли Іда Нгуеме та Нонді Кхама, інші астронавти, що подалися на місію "Аврора". Ануару було незвично бачити дівчат не в тренувальних комбінезонах, а в одязі для вечірніх прогулянок по Веста-Сіті.

— З чим же? З тим, що ти довела нам усім, що тебе не можна залишати одну поруч з бутилкою коньяку?

Аліса поклала долоню на лице Ануара, та злегка штовхнула його в коридор його квартири.

— Тшшш молодий чоловіче, ти ламаєш нам всю ауру. — Вона зайшла, ледве тримаючись на ногах. В її руках була порожня бутилка, на чорній сукні були сліди від пролитого алкоголю. Ануар не звик бачити астронавта не в комбінезоні, а у цій вечірній сукні, з акуратно вкладеною чілкою волосся на лобі, та іще в чорному чокері та панчохах-сітках. За Алісою зайли дві інші дівчини, також у вечірньому одязі, готові ловити подругу руками в любий момент. — Перед тобою майбутні представники людської цивілізації на найважливішій міжзоряній місії століття!

Після цих слів дівчина спробувала урочисто вклонитися, та, втративши рівновагу, опинилася на руках своїх подруг.

— Пробач цю пьянчужку. — Нонді винувато усміхнулася хазяїну житла. — Вона абсолютно не вміє святкувати. Але так, вона права. Всі ми троє летимо! Уявляєш собі, Ануарчику!

Вона відпустила Алісу, та кинулася обіймати Ануара. Нонді Кхама була експертом із біохімії та біотехнологій, також досвідченим астронавтом. З косою чорного волосся, смуглява та не дуже висока, вона була надзвичайно доброю до Ануара з першого дня знайомства. Майже непритомна пані Аліса Кейта тим часом повисла на руках своєї колеги Іди.

— Ойойой, падаю. — Вигукнула Іда.

— Пробач, тримаю. — Нонді знову підхопила Алісу з іншої сторони. — Ми були в центрі Веста-Сіті, вже збиралися їхати до тебе на вечір, коли отримали повідомлення. Уявляєш собі, Ануарчику! Летимо! Я вже мамі написала, вона на сьомій орбіті від щастя! Ах так, і Колін, психолог, також летить! Він був з нами, ми його зустріли біля вітрин центру розваг, він часто там гуляє. Йому також прийшло повідомлення!

— Ну а... — Ануар запнувся. Йому так хотілося знати тільки одну річ.

— Що до тебе? Не знаємо поки, має бути відомо вже сьогодні. Вони оголошують весь екіпаж завжди в один день. Ох, та ти не хвилюйся так, милий! Вони обов'язково тебе виберуть, ти ж такий хороший, добрий, милий мій! Ууу, ти прямо плюшевий медведик!

— Гик... Сузір'я медведиці, ліси планети Опона, ми пройдемо їх за нашу місію! — Аліса раптово прийшла в себе, та, тримаючись за рукава Ідиного светру, припіднялася. — О, Ануаре, привіт, як справи! Скажи, гик... В тобі... Ой, тобто, в тебе колись була дівчина... Гик... Астронавт?

— Гаразд, ми підемо на кухню, спробуємо дати їй води. — Суворо сказала Іда.

— Ой, Ануарчику, спасибі велике, що запросив нас, і іще раз вибач, що так сталося з Алісою. І я впевнена, що тобі напишуть. Ти такий славний! — Нонді знову прощебетала, та кинулася до Ануара.

— Нонді, я сама не втримаю її. — Знову відгукнулася Іда. — Пішли!

Ануар послідував за подругами, та подивившись, як вони посадили Алісу за столом на кухні, пішов назад у вітальню, та присів на диван до Вікторії.

— Ну що, як тобі вечір?

Моніка вже вийшла на балкон до свого хлопця, і Кірті послідувала за нею. Вікторія дивилася на стіну, де над каміном транслювалася голограмою передача із поселення Сільвія. Розпочиналася фінальна гра чемпіонату системи із ігор в нуль-g футбол, спортсмени із Церери боролися за кубок Сонця із командою з Ганімеду. Посеред гігантських розмірів арени двадцять два спортсмени, по одинадцять від кожної команди, плавали в повітрі, в повній невагомості. По свистку арбітра, спортсмени увімкнули невеликі реактивні двигуни в кросівках та рукавицях, та полетіли за м'ячем. Сотня тисяч глядачів на далеких трибунах замаячили сіро-голубими кольорами команди Церери та зеленими кольорами Ганімеду.

— А моя пропозиція, наступний фронтир, наступна експансія людства, це пояс Койпера! Я про нього читав у віснику! Гігантський, необжитий та мало досліджений простір, там, за орбітою Нептуну, матеріалу для астроінженерії в п'ятдесят разів більше, ніж в поясі астероїдів. І він простягається на десятки астрономічних одиниць, до самої геліопаузи. Ми можемо будувати сотні тисяч поселень там, і обігрівати їх штучними термоядерними сонцями, замість ненадійних систем із дзеркал, які ми використовуємо тут. Нам хватить цього простору до самих останніх днів Сонячної системи, коли Сонце стане червоним гігантом, а потім білим карликом. — голосно дискутував на кухні із кимось їхній з Вікторією друг Олександр.