Глава 2. Чорні очі.

Ануар Забровський лежав на металічному, холодному столі. Перше, що прийшло йому в голову, були старі легенди про нелюдські експерименти в давнину на старій Землі, які влаштовували примітивні політичні режими в докосмічну еру. Потім, другою думкою було те, що на ньому немає скафандру. І тільки після цього він згадав про моторошні механічні маніпулятори, що заглянули в його рубку після її приземлення на планету...

Ануар різко підвівся, та стукнувся головою об щось над столом.

— Айй йааай! — біль нагадала Ануару про сильний удар головою об герметичний люк при недавньому падінні на планету. Астронавт схопився руками за голову, і тут, замість звичного короткого волосся, відчув рідкий гель, що розтікся у нього між пальцями.

— Що за... — астронавт намагався зрозуміти, що відбувається, та де він зараз знаходиться. Він відчував сильний озноб по всьому тілу, та сильну біль в голові.

— Краа кааа кхххарх! — пронеслось по кімнаті.

Ануар оглянувся, та зрозумів, що він більше не в тісній рубці Б космічного корабля "Аврора". Тепер він був серед дивного, добре освітленого, еліпсоїдної форми приміщення із куполом голубого кольору. На ньому не було скафандру, лише білий комбінезон із емблемою міжзоряної експедиції "Аврора", на якій синя стріла огинала червоне сонце серед чорного космосу. Над чевоним світилом був надпис "Сонце - Глізе 408 - Сонце", нижче, під червоним сонцем, був надпис "Аврора".

Ануар оглянувся довкола, та побачив поруч збоку дзеркальну поверхню, із якої на нього дивилося худе обличчя із зеленими очима та коротким коричневим волоссям. У волоссі і справді був якийсь фіолетовий гель. На обличчі була щетина, неначе він не брився декілька днів. "А борода і справді трохи росте в кріосні. Я то думав, старі астронавти жартували, коли розповідали про це" подумав Ануар.

Його комбінезон був розстігнутий на грудях. Під комбінезоном виднілася зелена футболка із емблемою університету Вести, високий замок з двома орбітами навколо нього. Від погляду на цю емблему, на Ануара нахлинули сильні емоції.

— Корабель... Мій корабель, це було єдине, що могло вернутися назад, в Сонячну систему... — сильний головний біль заставив Ануар примружити на мить очі. Перед його внутрішнім взором поплили мощені бруківкою вулички центру Веста-Сіті, якими він гуляв з друзями від бару до бару. "Я тепер назавжди застряг на поверхні цього мертвого світу. Мені ніколи не вернутися додому" — з гіркотою подумав Ануар, та, взявши себе в руки, відкрив знову очі.

Астронавт застігнув комбінезон, та подивився прямо вперед. В протилежному кінці еліпса приміщення було щось похоже на вхідні двері круглої форми. У них в середині був круглий ілюмінатор, а за ним виднілося чорне око оточене чимось блискуче-червоним.

— Крааа кггаах! — око моргнуло, а потім сховалося.

"І так, початковий аналіз професора Енді Лопез був хибним. Можливо, вона не все йому сказала? Вирішила щось приховати від нього?" — Ануар крутнув головою, та сконцентрувався на важливішому, на створінні, що однозначно було розумним та намагалося комунікувати із ним.

Очевидно, на Глізе 408 e було життя, ймовірніше за все, розумне життя. Саме представники цього життя побачили його рубку, коли вона летіла з гігантською швидкістю з космосу крізь атмосферу планети. Саме вони, коли рубка впала, підійшли та відпилили вхідний шлюз, витащили його та притащили, непритомного, кудись сюди, невідомо куди. А потім вони вийняли його із скафандра та залікували йому голову. Ну або, хоча б пробували залікувати. Наврядчи у них щось вийшло, без будь-яких знань про людську анатомію. Ануар мав сумніви щодо ефективності гелю в нього на голові.

"Але як так сталося, що ці створіння живуть на настільки мертвій планеті?" — продовжував міркувати Ануар. "Можливо, екологічна катастрофа, чи ядерні вибухи? Але ні, Енді взнала б про це по інших сигнатурах, та відразу сказала б про це. І де, зрештою, я зараз знаходжусь?"

Ануар почав пристальніше оглядати дальні стіни еліптичного приміщення, поки не побачив щось, похоже на ілюмінатор. Крізь нього він побачив все ту ж сіру пустелю із снігу та льоду. Десь далеко на горизонті виднілися гори. "Я все іще на поверхні планети, судячи з усього, доволі таки недалеко від місця приземлення рубки Б."

Ануар продовжив розмірковувати над природою очей в ілюмінаторі при виході із приміщення. "Можливо, це колоністи? Прилетіли із куди більш пригідної для життя планети, та спробували тераформувати цю планету. Проте, коли у них нічого не вийшло, почали передавати сигнал в космос, запит про порятунок. Але я їм нічим не зможу допомогти."

— Кхааах! — знову почувся голос зі сторони дверей.

"І як я це маю зробити? Як вийти із ними на контакт? Штатний контактолог екіпажу Аврора, професор Юнь, куди краще знав би, що зараз робити. Що ж, перед мною стоїть задача, і доволі непроста. Потрібно визначити мету, повідомлення, яке потрібно передати цьому створінню. Визначивши цю кінцеву мету, як зрештою має виглядати повідомлення, можна повільно рухатися в напрямку цієї мети маленькими кроками".

Ануар оглянувся в пошуках ручки чи блокноту. В приміщенні було багато самих різних об'єктів, про призначення яких Ануар в душі нічого не гадав. Конуси та циліндри із гострими лезами на краях, лінзи, закріплені на підвішених штативах, пакети із зеленою рідиною. Очевидно, це була якась лабораторія, або щось назразок медпункту. Проте тут не було нічого, чим би можна було б щось написати. Та і чим би це допомогло? Чи зможе це створіння сприйняти інформацію, записану на площині? Можливо, вони комунікують запахами, об'ємними голограмами, чи чим іще тільки можуть спілкуватися істоти, вся еволюційна історія яких йшла по зовсім іншому напрямку, ніж історія людей.

"Та і що я буду пробувати йому сказати?" думав Ануар. "Чи є якесь стандартне привітання для такого випадку? Можливо, варто придумати щось своє?"

"Я Ануар Забровський, спеціаліст із гравітаційних сигналів із Університету Вести, а також представник цивілізації Сонячної системи. Ми, люди Сонячної системи, еволюціонували на планеті Земля, проте тепер живемо в поселеннях поясу астероїдів, і ми раді вітати вас. Наша цивілізація є однією із мільярда цивілізацій Великої Сфери, об'єднання світів галактики Молочний Шлях. Ми отримали ваш сигнал, надісланий гравітаційними хвилями, і ми готові протягнути вам руку допомоги, та запросити до нашої сім'ї братів серед космосу!"