Глава 1. Раптове приземлення.

Ануар Забровський тільки пробудився від кріогенної заморозки як тут же відчув різкий поштовх, що пройшов по всьому кораблю. Виглянувши крізь ілюмінатор із боросилікатного скла, він побачив сіру сферу внизу, гігантську планету. Іще один поштовх пронісся по стінах корабля. Раптом Ануар відчув скрежіт, що доносився звідкись зверху, із центру космічного зорельота, де була центральна вісь обертання, а слідом він відчув, як став легшим. Житловий відсік корабля уповільнював своє обертання навколо центральної осі. Штучна гравітація, утворена відцентровою силою, починала зникати.

Ануар вистрибнув із кріогенної капсули, та швидко перетнув свою каюту. Іще один поштовх, що пішов стінами корабля, і наручний годинник Ануара впав зі стола, на якому той його залишив багато років тому, перед кріозаморозкою. Ледве не спіткнувшись об високий поріг, Ануар вибіг в коридор, залитий червоним світлом зірки Глізе 408, та побіг до найближчого командного відсіку. Повз нього пробіг інженер Камала Ніттал, в сірому комбінезоні, із емблемою місії "Аврора" на грудях. Він викрикував щось про викид корональної маси на зірці та хвилю іонного випромінювання.

— Камала, що за... Щоб мене, що відбувається? Чим допомогти? Що робити? — Ануар намагався розгледіти обличчя інженера за червоними променями із ілюмінатора.

Головний інженер міжзоряного корабля Аврора на мить сфокусував свій погляд на Ануара, та прийшов в себе.

— Пане Забровський! Йдіть, будь-ласка в рубку Б, нам терміново потрібні акумулятори!

Ануар побіг по коридору у протилежний бік, легко підпригуючи, наче на Місяці чи одному з супутників Юпітера. Штучна гравітація майже зникла, адже корабель втрачав обертальний момент, і відцентрова сила вже майже не притискала Ануара до підлоги. Краєм ока він побачив крізь ілюмінатор осколки якогось металу, що пролітали на фоні зоряного космосу. Індикатори на вкритих білим кевларом стінах коридору горіли червоним кольором, сигналізуючи про серйозний рівень небезпеки корабля та екіпажу.

Підлога коридору, складена із алюмінієвих плит, піднімалася вгору і зникала спереду за стелею. Коридор йшов кільцем навколо центральної осі обертання корабля. Ануар біг вперед, повз сервісний модуль та двері до інших рубок, примружуючи очі від яскравого червоного світла зірки, поки не побачив вхід в рубку Б.

- Пошкодження цілісності термоядерного двигуна. Увага! Температура зовнішнього тора термоядерного реактора перевищує норму на дев'ять тисяч дев'яносто... - голос внутрішньої системи оповіщення корабля спочатку стих, а потім зник зовсім. Ануар уже летів по округлому коридору, майже не дотикаючись ногами до палуби. Житловий відсік міжзоряного космічного корабля "Аврора" класу "Юпітер" зупинив своє обертання навколо центральної осі, стріли із вольфрамового сплаву довжиною більше половини кілометра. В коридорі настала невагомість.

Ввірвавшись в рубку, Ануар побабачив Енді Лопез, спеціаліста з інопланетних культур, із вогнегасником в руках. Білява дівчина спантеличено глянула на нього карими очима. На ній був білий комбінезон із тою ж емблемою місії "Аврора".

— Я біжу в сектор Д, там пожежа! — вона на мить зупинилася. — Ти щойно прокинувся від кріосну, так?

Ануар не відразу впізнав свою колегу по міжзоряній подорожі. Пройшло дев'ятнадцять довгих років, проте більшу частину цього часу він провів в кріогенній заморозці. Раніше, в Сонячній системі, вони бачилися лише декілька разів. В тому числі, на короткій спільній мандрівці в гори на Церері перед відльотом, маленькій вправі з командотворення перед довгою одісеєю.

— Слухай! — Енді не стала чекати відповіді. Вона міцніше зажала в руках вогнегасник, і швидко почала говорити до Ануара. — Планета мертва. Там нічого, безжиттєва пустеля. Це все було даремно. Ми не знаємо, звідки прийшов той сигнал. Ні техносигнатур, ні слідів біологічної активності, нічого. Даремно потрачених дев'ятнадцять років життя, - вона на мить запнулася. - А вдома пройшло ж іще більше, аж цілих тридцять... Так, я біжу, потім поговоримо. Тут не все так гладко, не все є тим, чим здається. На кораблі є люди, яких тут не мало б бути.

Енді рванула в коридор повз Ануара, відштовхнувшись ногами від поручнів, та зникла за вигином стін вліво. Тут раптово Ануар відчув іще один поштовх стін, почув скрежіт металу, та раптово навіть для себе самого, зрозумів, що відчуває тепло від стелі в коридорі. Жар йшов від титан-алюмінієвого сплаву зверху, а отже, за цією стелею була неймовірно висока температура.

"Так, потрібно брати акумулятори та йти на допомогу Камалу". Ануар на мить задумався над словами Енді. "Тут нікого немає. Все не є тим, чим здається".

"А чим все здається?" — невесело подумав Ануар — "Здається, все дуже погано. Здається, наш корабель розвалюється на кусочки в глибинах космосу, за світлові роки від кого-небудь, хто міг би нас врятувати..."

Тут іще один поштовх, звук металу, що розривається на куски за спиною Ануара, та різкий удар повітря в лице. Швидше, ніж його тіло відчуло, що сталося, Ануар, відштовхнувшись ногами від палуби, пригнув вперед, через рубку. Він летів в невагомості до скафандру в іншому кінці приміщення. Він намагався не дивитися назад, де раніше був коридор, а тепер було... Ні, йому навіть страшно було подумати про ту порожнечу, в яку тепер висмоктувалося все, що не було прикріплено до підлоги, стін та столів в рубці Б.

Ануар швидко вскочив в легкий, зроблений із склопластику, білий скафандр, та взяв в руки шолом. Він уже збирався закріпити його на стикувальних кільцях, і повернувся в сторону коридору. Проте замість зоряної порожнечі, він побачив герметичний люк із маленьким ілюмінатором із кварцового скла. Тут Ануар відчув, як його підкинуло кудись вгору та в сторону. Сила інерції кидала його від однієї стіни рубки до іншої, від стелі до палуби. Він випустив шолом із рук, і той полетів кудись під кутом від нього, по кривій траекторії.

"Що відбувається?" — Ануар кувиркався по рубці, махаючи руками та ногами, і намагючись зрозуміти, за що можна схопитися. "Мене ізольовано від решти корабля? Ну звичайно, автоматична система, що спрацьовує при розгерметизації житлового відсіку корабля... Але що відбувається тепер? Я що, лечу кудись? Але куди?". Аж тут Ануар опинився перед ілюмінатором в герметичному люці, міцно схопившись обома руками за поручні по боках від виходу із рубки.