Нове життя

Ти зник з мого життя раптово. Забрав зі собою повітря. Як мені тепер дихати? Як жити далі без твоїх доторків, що проникали в саму душу? Наче не було тих шалених ночей, де наші тіла спліталися в одне. Де ми гуляли під місяцем, вигадуючи різні історії. Тулилися в маленькій кав'ярні, де завжди пахло кавою і свіжою випічкою. Ти постійно жартував про не дуже приємні речі. Мені здавалося це дивним. Але мовчала, бо хотілося твого тепла. 

Ти малював мене оголеною. Хотів зберегти мене для нащадків. Казав, що кохаєш. Я вірила тобі так як дитина вірить своїм батькам. Але не так сталося як гадалося. Ти знайшов нову музу, а про мене забув. Викреслив зі свого тіла, до якого тепер торкається інша жінка. Ти добре знаєш, що я не пробачаю зради. Знав і все одно завдав болю. Для тебе це дрібниця. Для мене щось занадто важливе. 

Я не докоряю тобі за це. Лише вчуся знову жити одна. Так як було до зустрічі з тобою. Ти показав мені справжню суть кохання й того, наскільки воно крихке. Ми не змогли його зберегти. Воно розбилося на маленькі кавалки, які не потрібно збирати до купи. Треба рухатися далі, де за черговим поворотом натрапити на нову перешкоду або людину, яка зцілить мою душу. Чи треба її зцілити - покаже час. 

Дякую, що був у моєму житті і в мені. За той час, де ми були разом. Тепер лише незнайомі знайомці з різними шляхами, які більше не перетнуться. 

Я знаю , що ти ніколи не дізнаєшся про цей лист і все одно продовжую його писати. Писати для себе, щоб випустити емоції назовні. Стає легше дихати. Та чи стане легше жити після завершення стосунків? Ти так швидко про мене забув. Я ж пам'ятатиму тебе до старості. Доки з пам'яті виринатиме твій далекий образ. 

Я бажаю тобі щастя. Про мене більше не турбуйся. Я просто стала твоїм черговим трофеєм. На жаль.

Зараз світає. Ти знаєш як я люблю зустрічати новий день? Не знаєш і не дізнаєшся. Я починаю новий етап життєвого шляху, де не буде більше місця спогадам. Моя валіза вже спакована. Я вертаюся додому. Квиток на потяг в кишені зимового плаща складений навпіл. Востаннє дивлюся в дзеркало на стіні і зітхнувши, виходжу з під'їзду. Таксі вже чекає. 

Прощавай, мій друже. Тепер вже остаточно.