Глава 3: Перший прояв

Вона не могла позбутися відчуття, що щось приховано в її житті, і це щось було набагато більше, ніж вона могла собі уявити. Ще кілька днів тому Сара не мала уявлення про свою силу, а тепер, коли її здібності почали проявлятися, вона відчувала, що змінюється не тільки її життя, але й сама суть світу навколо.

Ті нічні бачення, що виникали у її свідомості, стали дедалі яскравішими і реальнішими. Вони привели її до лісу, де все здавалося знайомим, але водночас зловісним. Звуки ночі, що раніше здавалося їй звичними, тепер здавалися їй настільки глухими й чужими, що вона здавалася частиною чогось більшого. Голоси, що шепотіли їй серед дерев, ніби знали її. Іноді вони були тихі та невловимі, а іноді звучали так, ніби хтось говорив прямо зсередини її розуму.

Її кроки ставали все більш невпевненими, коли вона поверталася додому тієї ночі. Вона почувала, що щось за нею слідує, але не могла побачити чітко, хто або що це. Туман розсіювався в лісі, залишаючи за собою тільки відчуття чогось темного, невидимого, щось наближалось.

Раптом, коли вона вже була майже вдома, Сара відчула холодний подих на своїй шиї. Озирнувшись, вона побачила лише темну постать, що ховалася в тіні. Це був ніби силует, що рухався слідом за нею, невидимий, але від нього йшла незвична напруга. Сара зупинилася, серце билося швидше, і кров відлила від її обличчя. Цей погляд відчувався, як погроза.

— Хто ти? — її голос зірвався, від страху вона зробила кілька кроків назад. Але відповідь прийшла не словами.

Із темряви враз вирвався спалах. Потужний імпульс енергії вибухнув прямо в її грудях, і Сара відчула, як її руки починають світитися. Спочатку це було тонке світло, як мрія, що оживає, але раптово його інтенсивність зросла, перетворившись на темне сяйво, яке охопило її руки.

Постать перед нею відсахнулася. Темний силует, який вона намагалася розгледіти, ніби відступив, неначе це світло не могло залишити його в спокої. Сара дивилася на свої руки, не вірячи власним очам. Світло було таким сильним і могутнім, що її серце билося в такт йому, відчуваючи зв'язок з чимось непередбачуваним, але знайомим. Це була її сила, це була частина її.

Тим часом постать поступово зникла в темряві, і її присутність перестала відчуватися. Сара залишилася одна, її руки все ще світилися темним світлом, але відчуття того, що вона може змінити ситуацію, не покидало її. Вона зрозуміла — її сила не лише для захисту, але й для впливу на те, що відбувається навколо.

Затримуючи подих, Сара відчула, як її сила спадає. Вона закрила очі, намагаючись заспокоїтися. Ще кілька хвилин тому її життя було спокійним і звичним. Тепер же все змінилося. Їй доведеться навчитися контролювати це. Вона не могла зупинити себе, але тепер вона мала шанс навчитися тому, що це означає.

Крок за кроком, вона підійшла до дому. Серце її все ще билося швидше, і вона знала, що це лише початок. Ця подія стала своєрідним рубежем, після якого вона вже не могла бути тією ж самою дівчиною, якою була до того.

Відкрити свої сили, зрозуміти, як ними володіти, — це був тільки початок великої подорожі, яка чекає на неї попереду. І хоча вона не могла пояснити, що саме відбулося тієї ночі, Сара відчула, що її життя лише починається, а темні сили, яких вона вже відчула, лише частина того, що їй належить побачити та знищити.

Тієї ночі Сара лягла в ліжко, але не могла заснути. Її розум був переповнений питаннями, а серце — тривогою. Вона все ще відчувала тяжкість того, що сталося. Світло на її руках, спалах енергії, коли темна постать відступала… Все це було настільки реальним і водночас незрозумілим. Вона думала про те, чи справді могла вплинути на те, що сталося, чи була це просто випадковість.

І все ж, глибоко в серці, Сара знала, що це не було випадковістю. Вона не могла забути того відчуття, коли темна енергія почала відступати від її сили. Щось всередині її вирувало. Вона була готова до змін, готова зрозуміти, що це за сила і як вона повинна її використовувати.

Вранці, коли світло проникло через вікно, Сара піднялася з ліжка і підійшла до дзеркала. Вона дивилася на себе, на свої руки, і раптом відчула, як знову виникає та сама напруга, що була в лісі. Її руки почали легенько тремтіти, і хоча цього разу світла не було, вона зрозуміла: сила була поруч. Вона була частиною її, і тепер їй треба було зрозуміти, як її контролювати.

І хоча в душі Сара відчувала, що ще не готова до того, щоб зіткнутися з темними силами, вона знала одне: вона повинна навчитися використовувати свою силу. Тому, коли її батьки знову повернулися додому після роботи, вона вирішила поставити їм питання.

— Мама, тато, — почала вона, коли вони увійшли в кімнату. — Я маю зрозуміти, що зі мною відбувається. Я відчуваю, що моя сила — це не просто здатність захищатися. Я хочу знати, як навчитися її контролювати.

Її батьки мовчки дивилися один на одного, і в їхніх очах читався той самий сум, що і раніше, але цього разу вони не могли приховати правду. Гарі, зітхнувши, сів поруч з дочкою, а Хелен підійшла до неї.

— Сара, — сказав Гарі тихо, — ти вже знаєш більше, ніж ми хотіли. Але зараз найголовніше — навчитися контролювати свою силу, щоб вона не стала тобі загрозою. Ми маємо дати тобі інструменти, щоб ти змогла впоратися.

— Як? — запитала Сара, її голос був тривожний, але рішучий.

— Є стародавні ритуали, техніки, які передавалися в нашій родині, — пояснила Хелен. — Вони допоможуть тобі зрозуміти, як працювати з твоєю силою і як її стримувати. Але будь обережна: це не буде легким шляхом. Ти маєш бути готова до всього.