Глава 11 «Вони існують? Королева щось приховує?»

Ранковим містом пролунав жахливий вой за вікном. Заснувши в обіймах один одного, Олівер та Ліллі з переляком скочили з ліжка й помчали до вікна. Те, що вони побачили, було чимось фантастичним: прямо в темряві на них дивилися величезні жовті очі. Через страх здавалося, що цей монстр міг би спалити поглядом кожного.

Тримаючись за руки, пара тихо вирушила до виходу з кімнати. Але тут вони почули знайомий голос за дверима.

— Ацуко? — хлопець насторожився, прислухаючись до криків. Його обличчя потемніло: «Що вона знову витворяє?» — І Марія, — додала Ліллі, дізнавшись голос вчорашньої знайомої.

Тут раптово пролунав поштовх, від якого будівля трохи здригнулася, а монстр за вікном відступив і спустився на землю. Пара обережно підійшла до вікна.

— Ого! Це справді? — Олівер із захопленням дивився на створіння, яке хвилиною раніше ледь не довело їх до серцевого нападу.

Перед ними на землі стояв величезний темно-синій дракон. Його луска переливалася настільки красиво, що не можна було відірвати погляд. Великі крила здавалися достатньо великими, щоб приховати весь замок. А те, як спокійно поводилось створіння, викликало ще більше подиву й захоплення.

У цей момент з-за крила дракона з'явилася роздратована Ацуко. Її голос звучав гучно, перекриваючи вітер, і був спрямований на дівчину, що бігла до неї:

— Дитинко, що сталося?

Ацуко з обуренням дивилася на Марію, яка була в звичній для себе дерзкій та пустотливій натурі. Марія, майже задухаючи, відповідала:

— Ти добре знаєш, що Королева Протея забороняє летіти на Дракені в межах поселення! — Дівчина була обурена і явно не збиралася поступатися.

— Та перестань! Я просто хотіла познайомити хлопців з моїм улюбленим Дракеном! Тим більше, я ще вночі вирушила до нього! Ми не бачилися довгі роки! Дай нормально політати! — дівчина відмахувалась і погладжувала крило дракона, що мирно стояв поряд.

Пара з захопленням спостерігала за драконом, який здавався абсолютно байдужим до всього, крім своєї господині. Коли суперечка між Ацуко та Марією вщухла, Марія обернулась і гучно крикнула в вікно:

— У вас є година на збори! Скоро зустріч з королевою! — Після цього вона розвернулась і пішла в сторону своїх покоїв після такої бадьорої й несподіваної розбудови завдяки Ацуко та її другові, дівчина була дуже роздратована.

Ацуко, задоволена, запригнула на дракона. Той махнув крилами, трохи піднявся і майстерно підкинув її прямо в вікно кімнати Ліллі.

— злякались? — сівши на підвіконня, Ацуко посміхнулася парі. Від неї пахло легким ароматом якогось незвичайного алкоголю.

— Це було круто, — Олівер засміявся, не приховуючи свого захоплення.

Зістрибнувши з підвіконня, Ацуко плюхнулась на ліжко. — Ну що, чому ви ще не збираєтесь? Королева чекає вас через годину. — Вона розтягнулася на ліжку, лукаво поглядаючи на друзів. В її погляді читалося: «Ну і ну, всю ніч провели разом… Які ж ви милі!»

— Ох, я швидко, — Ліллі поспішила до ванної, перейшовши на швидкий крок.

— Ти підеш з нами? Я думав, твоя місія завершена, — Олівер повернувся до Ацуко, продовжуючи розмову біля вікна.

— Так, моя задача виконана. Але я збираюся зустрітися з Протеєю, щоб передати їй інформацію. І заодно хочу переконатися, що з тобою нічого не станеться. Ліллі не становить ніякої загрози, — Ацуко говорила серйозним тоном, пильно дивлячись на хлопця. — А от ти… Тут тобі не раді. Вибач. Ти людина, і саме через ваших предків почалися розбіжності. Тобі буде важко завоювати довіру.

Хлопець важко зітхнув. — У мене немає вибору. Придеться пройти через це.

Його голос був твердим і рішучим: «Навіть якщо в кінцевому підсумку мене вб'ють…»

Ацуко схвалила і кивнула. — Ладно, іди приведись до ладу. У гардеробі для тебе мають бути залишені речі. Королева не терпить запізнень.
Коли Ліллі вийшла з кімнати після душу, її вже чекали Олівер та Ацуко. Вони стояли біля вікна і жваво про щось розмовляли. Дівчина розповідала хлопцеві про минулу ніч та про те, як вона зустрілася з друзями, пивши дубове пиво. Ця історія дуже зацікавила Олівера, адже він ніколи раніше не чув про такий напій.

Помітивши, що в Ліллі мокрі волосся, Ацуко радісно закричала: — О, ти чого ще не зібралась? Нам пора йти!

Ліллі важко зітхнула, підняла долоню й почала збирати потоки повітря, що проходили через її тіло. Видихнувши, вона направила повітряний потік до руки, і в її долоні миттєво закрутився невеликий смерч. Направивши руку до волосся, Ліллі почала сушити їх, ніби імпровізованим феном.

«Це неймовірно… Вона неймовірна», — ошелешено думав Олівер, спостерігаючи за тим, як вправно дівчина оперує магією, яка, здавалося, прогресує з кожним днем.

— А ти молодець, — з теплою усмішкою відзначила Ацуко, спостерігаючи за винахідливістю Ліллі.

Коли волосся дівчини остаточно висохло, вони уклалися в легкі локони, краще будь-якої професійної укладки. Зібравшись, трійця вийшла через вікно.

— Не бійтеся, — Ацуко простягнула руку, запрошуючи Ліллі та Олівера сісти на дракона.

— Готова? — Олівер, вийшовши у вікно, сміливо став на міцне крило дракона й, упевнившись, що воно досить стійке, простягнув руку Ліллі, яка трохи тремтіла від страху. — Ти справишся, — впевнено додав він, дивлячись їй прямо в очі.

Ліллі глибоко вдихнула і простягнула руку: — Тільки тримай міцно…

Вона відчувала, як страх проникає всередину. Її охопило хвилювання — це був страх висоти, який стискав горло. «Невже я, яка володіє магією, спілкується з тваринами та рослинами, так боюся цього дракона?» — думала вона, роблячи кроки.

Коли дівчина випадково оступилася, вона втратила рівновагу. Але Олівер миттєво схопив її за руку, притягнув до себе й обняв. — Все добре, — тихо сказав він, заспокоюючи її.

— Ох, я думала, що Дракен вам сподобається, — прокоментувала Ацуко, сидячи на спині дракона зі схрещеними ногами. Вона додала з посмішкою: — Ну, нічого, звикнете. А ти, хлопче, молодець, стійко тримаєшся, ніби все життя цим займаєшся.