Глава 3

- Діно! Діно, ти мене чуєш? Розплющ очі. – Ія обережно смикала за плече дівчину. Вона одразу покликала на допомогу і Діну віднесли до кемпера та поклали на ліжко. Вона десять хвилин не приходила до тями, але нарешті оговталася.

- Що сталося? Олексій! Де Олексій?!

- Заспокойся. З ним все гаразд. Він незабаром прийде. Не хвилюйся.

З Олексієм дійсно все було добре. Він вийшов з лісу, як тільки Діна втратила свідомість. Виглядав цілком нормально, хіба стомленим трохи. Ія запитувала в нього, що там таке трапилося в лісі, але чоловік лише знизував плечима і говорив, що не розуміє, про що вона.

Діна замкнулася після цього випадку. Наступного дня вона гримувала Ію мовчки, не промовила жодного слова, крім «вітаю» і «готово». Ія хотіла розпитати її, але згадала про свою обіцянку Давиду, тому й стрималася.

Другий знімальний день теж видався важким, пішов дощ, тому апаратуру доводилося постійно переставляти. Втомилися всі добряче, окрім головного звабника. Ія розмовляла по телефону з Давидом і побачила, що Олексій знову пішов до лісу. Дивно, чого його туди понесло? Діни з ним не було, дівчина взагалі його тепер уникає. Що ж між ними там сталося?

Аж ось над лісом спалахнула заграва, так само як і вчора. Тільки цього разу Ія встигла побачити яскравий промінь світла, який досить швидко спустився з неба. Схожий він був на політ метеорита чи на хвіст комети. Дівчині кортіло поспостерігати, що далі відбуватиметься, але вона обіцяла нікуди не пхати свого носа, тож побажала коханому солодких снів та й сама пішла спати.

Сьогодні знімати почали зовсім рано. Ія випила вже дві філіжанки кави, але все одно не відмовилась би від декількох годин сну. До того всього в них ще й пристрасна сцена з Олексієм. Ія одразу згадала Давида, який завжди відвертається, коли бачить її «сценарні» романи. Чоловік хоч і ставився до роботи своєї коханої з розумінням, але ставитися – то одне, а от бачити – зовсім інше. Добре, що роздягатися мусив Олексій, а не Ія. Чоловік не відмовив собі у тому, аби зайвий раз похизуватися своїм тілом. Він ефектно зняв сорочу і..., і у всіх щелепи впали додолу. Та зовсім не від краси його рельєфу, а від моторошних шрамів на спині й ребрах. Таке враження, що блискавка намалювала купу своїх автопортретів на шкірі чоловіка. Червоні та темно-сині доріжки, наче виростали одна з одної. Всі дивилися на нього шаленими очима, не знаючи, що говорити. Ія наважилася першою:

- Олексію, що з тобою? Звідки ці шрами?

- Які ще шрами? Що ти верзеш? В мене ідеальне..., – чоловік замовк, бо опустив голову і побачив дивні лінії, що господарювали на його ребрах. – Я не розумію..., їх не було. Що це за...

- Гаразд, заспокойся! Ходімо до чергового лікаря.

Та лікар розвів руками, він вперше бачив таке. Почував чоловік себе добре, хоча й з’явилися темні кола під очима, але він ні на що не скаржився. Взагалі.

Ії стало шкода його, виглядав чоловік геть розгубленим. Дівчина спробувала з ним поговорити, натякнути про його дивні походеньки до лісу, але Олексій не розумів, про що вона, ніби то не він два вечори поспіль, невідомо куди зникає.

Що вдієш? Надягнули на спокусника назад сорочку та й продовжили знімати, як є. Не дублера ж йому за це ставити. На всі слова підтримки від Ії Олексій реагував холодно, тож дівчині набридло його втішати.

Але ввечері все знову повторилося. Ія побачила, як Олексій попрямував до лісу і сумніви почали гризти її. Після традиційної розмови з Давидом дівчина не витримала і пішла до Діни.

- Вибач, що турбую, але нам треба поговорити.

Діна неохоче кивнула і пустила до себе в кемпер. Ія довго не ходила навколо:

- Що саме ти бачила в лісі?

Діна здригнулася. В її очах спалахнув страх. Вона обійняла себе руками і помотала головою. Ія присіла коло неї.

- Послухай, я знаю, що ти побачила щось дивне. Надто дивне. Але я справді хочу зрозуміти. Те, що відбувається з Олексієм, вже виходить за межі. Можливо йому потрібна наша допомога...

- Ми не зможемо йому допомогти. Вона сказала, що тепер він належить їй.

- Хто сказав? Та загадкова жінка?

Очі у Діни почали наливатися сльозами.

- То не жінка. А чудовисько якесь. Справжнє чудовисько! І якщо ми йому завадимо, воно вб’є і нас.

У Ії мурахи по спині побігли. Вона бачила, що Діна не грає і не бреше, що вона безмежно налякана.

- Гаразд, заспокойся. Можеш розповісти, де саме з’явилася та жінка?

- Тільки не кажи, що хочеш піти до неї? Ти геть з глузду з’їхала?!

- Ну, треба ж якось рятувати Олексія! Зараз візьму когось із собою і підемо разом. То що, розкажеш?

Діна довго відмовлялася говорити, але Ія вміла наполягати. Зрештою, дівчина здалася та все розповіла. Ія хоч і почула бажане, проте почувалася гидко, вона ж обіцяла Давиду оминати всі небезпеки.  Але справа стосується здоров’я знайомого, хіба можна відвернутися? Звісно ж у жінку з вогняним зміїним хвостом вона не вірила, а от наркотики – цілком можливо.

Ія поверталася до себе, обдумуючи, як краще вчинити і кого покликати із собою, аби той потім тримав язик за зубами. Та несподівано в лісі пролунав сміх…гучний задоволений жіночий сміх. Ія зупинилася. То виявляється, Олексій все ж там не один? От паскудник! Вона тут за нього хвилюється, а він там розважається собі! Але яким було її здивування, коли той вискочив з лісу, наче з вулика. Олексій був наляканим і блідим, немов привид. Він кашляв, задихаючись, і тримався за серце. Однак біг чоловік недовго. Серед дерев промайнуло яскраве світло і Олексій різко зупинився. Наче за наказом, він розвернувся та попрямував назад до лісу. Якби Ія не бачила все своїми очима, ніколи б у це не повірила. Але зараз вона не могла залишатися осторонь. Дівчина кинулася слідом за ним.