Глава 1

- Коханий, я вдома! – рудоволоса дівчина скинула туфлі на високих підборах і з насолодою видихнула. – Любий! Ти де? – Ія зайшла до вітальні й побачила, що Давид стоїть на балконі та уважно розглядає вечірнє небо.

- Знову? – дівчина склала руки і втомлено зітхнула. Але вирішила не чіпати його, бо добре пам’ятає, що було минулого разу. Чоловік три ночі поспіль не лягав спати, а на неї взагалі не звертав уваги. Весь час роздивлявся небо та щось занотовував у свій таємний зошит. Тож Ія зав’язала волосся і мовчки пішла розігрівати вечерю.

- Вибач, я не чув, як ти повернулася. – Давид поцілував кохану та миттєво почервонів. – І за вечерю вибач, я мав би накрити на стіл, зовсім захопився.

- Нічого. Я вже все зробила. Сідай.

Зазвичай вони ніколи не їли мовчки, Давид та Ія були тією парою, де завжди щось бурхливо обговорювалося. Вони обожнювали ділитися своїми думками та враженнями, розповідали один одному про всі події. Але сьогодні було інакше. Давид мовчав. Він схвильовано зиркав в бік коханої, але нічого не говорив. Ія терпляче чекала, намагаючись не тиснути, та дати можливість йому самому висловитись, але терпець таки урвався.

- Давиде, що відбувається? Тобі знову щось зірки сказали?

Чоловік вагався. Та все ж поклав виделку і поглянув дівчині в очі:

- Іє, я розумію, як ти ставишся до моїх передбачень. Розумію, що ми домовлялися не говорити про це, але зараз, прошу, дослухайся.

Дівчина бачила, що Давид страшенно хвилюється. Їй геть не подобалося, що вони знову повертаються до теми зірок і віщування. Річ у тому, що раніше все було чудово, вони жили, як нормальні люди, розуміли один одного, нічого не приховували. Але одного разу все змінилося. Давид вирішив освідчитися коханій і запросив її на романтичну вечерю, яку організував серед природи. Вони поїхали за місто, піднялися на найвищий пагорб і в оточенні неймовірних краєвидів «це» сталося! Ія довго не могла вгамувати сльози, але то були сльози щастя. Закохані залишилися на ночівлю. Смакуючи шампанським і фруктами, вони насолоджувалися нічним зоряним небом. Давид завжди цікавився сузір’ями, дівчині подобалося, з яким захопленням він про них розповідав. Та зовсім неочікувано небо почали вкривати темні важкі хмари, вони з такою швидкістю набігли, ніби хтось повернув важіль. Здійнявся вітер, спалахнула блискавка, пролунав грім та розійшовся навкруги відлунням. Ія та Давид швиденько зібралися і перемістилися до намету, але Давиду здалося, що хтось покликав на допомогу. Чоловік вибіг на вулицю і цієї ж миті неподалік у землю влучила блискавка. Звук був страшним, ніби поблизу стався вибух. Ія майже хвилину взагалі нічого не чула, а як оговталася, одразу кинулася до Давида. Чоловік сидів на землі і тримався за голову, та, на щастя, з ним було все гаразд. Але відтоді й почалися його дивацтва. Давид стверджував, що спостерігаючи за зірками, бачить майбутнє. Він просив його не відволікати і сильно ображався, коли Ія не довіряла пророцтвам. Та далі ще цікавіше, чоловік сказав, що зірки «розповіли», ким він тепер став. І Давид почав називати себе «планетником». Все б то нічого, але його пророцтва почали здійснюватися, що невимовно лякало дівчину. Після чергової сварки вони домовились просто більше про це не розмовляти. І не розмовляли, аж дотепер.

- Гаразд. Я слухаю.

Давид знав, що зараз буде, тож не зволікав.

- Іє, я розумію, як це для тебе важливо, але... ти маєш відмовитися від фільму.

Дівчина аж завмерла на хвильку.

- Що? Що ти таке верзеш? Давиде, тобі ж відомо, як я мріяла про цю роль! Навіть не говори мені такого!

Чоловік обхопив її долоню обома руками:

- Я знаю, сонечко! Чудово знаю! Але, якщо ти поїдеш, то..., то вже не повернешся...

- Припини! – Ія вирвала долоню. – Припини, Давиде! Зіграти головну героїню у цьому фільмі – для мене велика честь. І ти не маєш ніякого права так зухвало нищити мої мрії.

- Але я не нищу, а хочу вберегти тебе! Вже безліч разів перевіряв, але зірки показують одне й те саме! – у чоловіка на очі навернулися сльози.

- А зірки не показують, що я піду від тебе, якщо ти не припиниш?

Крижані слова дівчини болісно пронизали Давида. Чоловік за лічені секунди зблід. Він вперше почув від неї таке. Вперше.

- Не говори так, Іє. Я навіть уявляти цього не хочу.

- То й не уявляй. Просто не заважай мені здійснювати свої мрії.

- Іє...

- Розмова закінчена. – Дівчина підвелася і вийшла з кухні, а Давид поглянув на вікно, за яким виблискували ясні зірки. Чоловік благав, аби цього разу вони помилилися.