Розділ 45. Марта

    Після нашого святкового вечора час полетів неймовірно швидко. Радісні новини не забарилися: Матео не просто блискуче склав усі випускні іспити, а й майже одразу отримав свій перший серйозний контракт. Його запросили капітаном на розкішну приватну яхту для рейсу вільними водами Середземномор’я. На цілих два місяці.

    Я знала, скільки днів і ночей він просидів за підручниками, скільки сил і душі вклав у свою мрію, тому зовні щиро раділа за нього, обіймала й вітала. Але всередині мене все стискалося від крижаного, липкого страху. Двомісячна розлука здавалася мені вічністю. У голові мимоволі крутилися тривожні думки: а що, як відстань поступово зруйнує той особливий зв'язок, який ми плекали щодня? Що, як далеко в морі, серед розкішних курортів і багатства, мій вродливий, гарячий капітан зустріне когось іншого й піддасться спокусі? Раніше він ходив у море максимум на кілька діб, і то було дуже важко, а тут — місяці…

    Я щосили намагалася приховати цей біль за усмішкою, але від близьких людей нічого не сховаєш.

   Одного дня, коли Матео поїхав у порт оформляти документи, ми залишилися вдома з його мамою, Рітою. Вона спостерігала за тим, як я вже вп'яте за ранок переставляла з місця на місце одну й ту саму чашку, поки нарешті м'яко не зупинила мої руки своїми теплими долонями.

— Марто, сонечко, що з тобою коїться? — тихо й співчутливо запитала, зазираючи мені в очі. — Ти останніми днями сама не своя. Ходиш, мов тінь.

    Я хотіла сказати, що все гаразд, але від її теплоти й турботи сльози самі бризнули з очей. Я сіла за стіл і розплакалася. Жінка терпляче чекала, коли я заспокоюся. Зрештою я відверто розповіла їй про всі свої страхи: про довгі два місяці самотності, про невідомість і про дурні, але такі болючі сумніви щодо того, чи не згасне наше кохання на відстані. Витираючи сльози, белькотіла:

— На тих яхтах завжди панує атмосфера романтики й розкутості. Ніколи не бракує молодих привабливих туристок, які прагнуть гарячих пригод і яскравих спогадів. А Матео… Ну… Звісно, я не сумніваюся, що він кохає мене і не хоче завдати болю, але ж… Він такий молодий і такий… — сором’язливо скривилася. Незручно казати його мамі, що він такий гарячий, що тиждень без сексу ледве витримує, не те що місяці.

    Ріта уважно вислухала мене, не перебиваючи, а потім усміхнулася — м'яко, з мудрістю жінки, яка добре знає життя й морський світ.

— Люба моя, твої страхи цілком природні, але поверхові, — сказала, дбайливо погладивши мене по руці. — По-перше, Матео дихає тільки тобою, і жодна жінка у світі цього не змінить. Люба, повір, він дуже серйозний хлопець. Ніколи не був схильний до імпульсивних рішень, до легковажних зв’язків. Навіть коли ще не знав тебе. А тепер тим більше. А по-друге... навіщо вам взагалі розлучатися?

   Я здивовано підвела на неї очі, витираючи сльозу:

— Але ж це його робота, мамо... Я ж не можу просто волочитися з ним по морях як пасажирка.

— А ти поїдь як робітниця! — хитро й натхненно відповіла Ріта. — Здобудь освіту стюардеси на яхтах. Це спеціальні курси, які тривають недовго. Морські компанії та власники супер-яхт із величезним задоволенням наймають саме подружні пари! Такі екіпажі набагато надійніші, вони не звільняються через тугу за домом і працюють як злагоджена команда.

    Вона подалася вперед і схвально кивнула:

— Подумай сама: Матео буде капітаном і керуватиме судном, а ти — стюардесою, дбатимеш про затишок на борту, комфорт пасажирів та порядок. Твоїх знань хорватської та англійської вже цілком достатньо, щоб вільно спілкуватися з гостями будь-якого рівня. Ти чудово впораєшся!

    Її слова прозвучали як спалах світла в темряві. Моє серце підстрибнуло від раптового натхнення. Бути поруч із коханим, бачити з ним найгарніші місця, працювати пліч-о-пліч і бути для нього не лише коханою дружиною, а й надійним партнером — це ж ідеальне вирішення!

— Це... це просто дивовижна ідея, мамо, — замислено й уже з усмішкою прошепотіла, відчуваючи, як важкий камінь спадає з душі. — Дякую!

— Поговоріть про це увечері, коли Матео повернеться, — поцілувала мене в щоку Ріта. — Повір мені, він буде на сьомому небі від щастя.

   Я до вечора вишукувала інформацію про курси стюардес і все, що пов’язано з цією роботою. Звісно, раніше теж знала про таку можливість, але чомусь ніколи серйозно не уявляла, що це реально для мене. Але тепер… Коли я вже дійсно непогано вивчила англійську та хорватську, а українська та російська теж лише в плюс, усе може скластися. Ох… Таке хвилювання пройняло!

    Головне, щоб Матео не був проти. А раптом він не захоче, щоб я постійно була з ним?