Розділ 37. Марта

Ми теж ще трохи погуляли містом, купили на згадку магнітик і дуже гарні чашки ручної роботи. А друга половина дня минула у спокійному плаванні. Море було лагідним, білосніжна яхта впевнено розсікала хвилі, а сонце поволі хилилося до заходу, фарбуючи небо в теплі багряні барви. Наближався вечір.

Я йшла вузьким коридором до нашої з Матео каюти. Проходячи повз каюту Віолетти, я помітила, що двері трохи прочинені. Звідти долинав стишений, але виразний солодкий голос мачухи.

Вона з кимось розмовляла по телефону. Я заклякла на місці, мимовільно прислухаючись.

— Зайчику, ну ти що, здурів? — грайливо, з солодким смішком шепотіла Віолетта у слухавку. — Не можна зараз! А якщо хтось побачить, як ти знову прослизаєш до мене в каюту? Матео ж тут капітан, він за всім стежить!

Вона зробила паузу, слухаючи відповідь, і тихенько захихотіла.

— Ой, так, це було просто неймовірно... Я запам’ятаю той ресторан і як ми з тобою гуляли нічним містом. А ніч... М-м-м, ти був просто неперевершений. Як же я сумувала за тобою у цій Хорватії!

Я притиснула долоню до рота, відчуваючи, як серце калатає десь у горлі. Очі буквально вилізли з орбіт від шоку.

— Слухай, Вадиме, не можна ризикувати. Ти ж знаєш, головне триматися на яхті так, ніби ми з тобою випадкові незнайомці з Вінниці, які опинилися в одній тургрупі. Не зіпсуй усе, чуєш? Обіцяй.

Віолетта стишено засміялася, насолоджуючись власною хитрістю.

— Добре, тигрику, поговоримо вже в Спліті, цілую!

Вона скинула виклик.

Я стояла в напівтемному коридорі, наче вкопана, і не могла зробити навіть подиху. Все стало на свої місця! Той чоловік із групи туристів — українець, її земляк із Вінниці на ім'я Вадим. Вони розіграли цілу виставу, наче не знайомі, а самі спланували цю поїздку, щоб провести час разом в Італії. Вона крутить гарячий роман просто на очах у сина свого чоловіка!

У голові панував повний хаос. Мені було гидко, боляче за Тоні й водночас страшно за те, як на це відреагує Матео, якщо дізнається...

Двері каюти раптово відчинилися, і на порозі з’явилася Віолетта. Вона застигла, зустрівшись зі мною поглядом. Її обличчя на мить зблідло, а очі гарячково пробіглися по моїй постаті, зупинившись на стиснутих у тремтячих руках рушниках.

Жінка швидко опанувала себе, натягнула удавано спокійну посмішку й стишено, але з натиском мовила:

— Марто... Ходімо зі мною на палубу. Нам треба дещо обговорити.

— Я не хочу з вами говорити, — відрізала, роблячи крок убік. Мені було гидко навіть стояти поруч із нею.

— Ні, дівчинко, ти підеш зі мною, — категорично сказала, схопивши мене за лікоть. Її пальці впилися в мою шкіру із залізною силою. — Це дуже важливо. Для нас усіх.

Вона вивела мене на корму. Ми стали біля самого борту. Переконавшись, що довкола нікого немає, Віолетта різко розвернулася до мене й запитала просто в лоб:

— Скільки ти чула?

Я глибоко хапнула повітря. Усе обурення, увесь той бруд, який я щойно дізналася, просто вибухнули всередині. Я більше не могла тримати це в собі.

— Я чула все! — випалила, дивлячись їй прямо в очі. — Про Вадима з Вінниці, про те, як ви дурите Тоні! Ви просто гидко зраджуєте чоловіка, який любить вас! Я все розкажу йому!

Віолетта навіть не здригнулася від моїх слів. Її обличчя викрутила гірка, фальшива міна. Вона схопила мене за долоні, і в її голосі з'явилися сльози — сфабриковані, але такі переконливі.

— Марто, почекай, зупинися! Ти ще надто юна аби зрозуміти таке! — емоційно заторохтіла, гарячково зазираючи мені в очі. — Ти гадаєш, це від гарного життя?! Подивися на мене! Я розквітаю, я молода, а Тоні... Тоні вже дідуган! Вічно запрацьований, вічно в своїх паперах і кораблях! Йому не до мене! Я згасаю поруч із ним, розумієш? Мені потрібні емоції, увага, любов! Я просто людина!

— Це не виправдовує брехню й огидну зраду! — я скривилася, спробувала висмикнути руки, але вона тримала міцно.

— Послухай мене уважно, Марто, благаю! — її голос опустився до шепоту, повного отруйного тиску. — Якщо ти зараз усе розкажеш Матео чи Тоні — що буде? Кому від цього стане краще?! Ти зламаєш життя всім! Тоні буде  розбитий, його емоційно знищить ця правда. Моє життя буде зруйновано. А діти? Мія й Лука ростимуть у розваленій сім’ї через твій довгий язик! Навіщо?! Навіщо їм усім ця правда? Подумай про наслідки!