Розділ 34. Марта

Наступні кілька днів, близько тижня, пролетіли дивовижно легко й мило. Моє серце нарешті відпустив постійний страх, і я дихала на повні груди.

Залюбки допомагала мамі з малими бешкетниками — Мією та Лукою. Трохи поралася по господарству з Рітою, а ще завзято вчила хорватську. Свекруха виявилася терплячою вчителькою. Вона просто й невимушено сипала побутовими фразами, поправляла мою вимову й пояснювала нюанси значень слів. Вчитися стало в задоволення.

Дуже тішило те, що могла щодня паплятися в морі скільки хотіла. Або просто гуляти берегом. Це просто дивовижно! На душі було радісно. Звісно, тривога за майбутнє нікуди повністю не зникла, але я вирішила просто тішитися теплом нинішнього дня.

Матео більшість часу пропадав у рейсах, або в офісі. А коли повертався, годинами сидів за столом, обклавшись морськими картами і товстими підручниками. Для мене це була якась китайська грамота! Жахіття! Астрономічна навігація, механіка й конструкція корабля, розрахунок вантажопідйомності, балансування (баласт) і забезпечення стійкості судна на воді. Читання синоптичних карт, прогнозування штормів, тайфунів, течій. Міжнародні закони морів, правила перетину кордонів, портові процедури, митні декларації та керування екіпажем (лідерство та психологія) і ще повно всього. Як можна стільки вивчити?!!!

Звісно, дуже кортіло, щоб він кинув ті папери і пішов зі мною гуляти, або щось таке. Але водночас я щиро захоплювалася його розумом та залізною силою волі. Така самодисципліна справді вражала. Кортіло й собі навчитися так контролювати своє життя.

Я не панікувала, бо мій чоловік таки виявляв до мене увагу. Часто просто пригортав мене, коротко цілував. Питав як справи, як минув день. Це помагало почуватися спокійніше. А ще зо два рази ми разом їздили за покупками до великого супермаркету. То було весело. Ми накупили повно різних смаколиків. Потім сиділи на набережній Трогіра, спостерігали за людьми, яхтами і задоволено лизали морозиво. Матео розповідав різне про морські судна, роботу моряків.

У неділю вранці, я солодко потягнулася в ліжку й спустилася на кухню. Від Ріти дізналася, що Матео вже давно на ногах і пішов плавати. Рання він птаха… Не те, що я.

Не довго думаючи, я помчала назад до кімнати. Швидко влізла в купальник, накинула легку туніку й вискочила з будинку. Іти було всього нічого — лише трохи спуститися кам'яними сходами прямо до моря.

Побачивши мене, красунчик вмить розплився в щасливій посмішці. Вона сяяла так яскраво, що могла б затьмарити ранкове сонце. Він вибрався з води, гарячий і мокрий, і одразу пригорнув мене до себе. Його обійми п'янили, а солоний, пристрасний поцілунок змусив землю під ногами піти обертом. Я щасливо розглядала його широкі плечі, міцні руки й краплі води, що стікали по засмаглих грудях. Між нами миттєво спалахнула потужна іскра, повітря наче затріщало від шаленого бажання.

Але я намагалася триматися. Натягнуто посміхнулася й запропонувала, щоб він навчив мене плавати.

Матео з радістю погодився. Якийсь час терпляче пояснював, як правильно  дихати, гребти, підтримував мене під живіт та спину, м'яко спрямовуючи у воді. Я сумлінно намагалася пливти, гребла руками, але виходило не дуже. Хвилювання, а більше — божевільне прагнення його дотиків, просто не давали зосередитися. Серце гатило в ребра, я швидко втомлювалася й задихалася.

— Все, я більше не можу… Ходімо додому, — нарешті попросила, задихана й тремтяча.

Матео лукаво посміхнувся. У його темно-янтарних очах спалахнув недвозначний, виклично-гарячий вогник. Його взагалі не довелося вмовляти.

Він ухопив мене за руку, і ми буквально забігли в дім, намагаючись не привертати уваги. Тільки-но ми опинилися у ванній, Матео клацнув замком із середини — і в ту ж секунду його ніби зірвало з ланцюга. Він плавив мене своїм важким, темним поглядом, від якого тілом пробігав солодкий мороз.

Не гаючи ні секунди, хлопець підійшов впритул. Його спритні, гарячі пальці швидко, жадібно почали стягати з мене мокрий купальник. Я трохи ніяковіла під цим прямолінійним поглядом, щоки палали вогнем, але й думки не мала опиратися. Я прагнула цього не менше за нього.

Скоро ми обоє опинилися в просторій душовій кабіні. Скло вмить затягнулося густою парою, коли Матео включив гарячу воду. Тропічна злива накрила нас із головою, але справжня спека вирувала всередині.

Він притиснув мене до прохолодної кахляної стіни, губи палали від гарячих, спраглих поцілунків. Ми лизалися, смакували одне одного так солодко, що паморочилося в голові. Однією рукою я схопилася за трубку, що збоку прикріплена до стіни, а іншою притягувала до себе велике тіла чоловіка.

— Як же страшенно я скучив за тобою, — хрипко шепотів прямо в губи, важко дихаючи. — Сходив з розуму…

— Я теж… — ледь чутно видихнула, стискаючи його вологі плечі й пальцями впиваючись у міцні м'язи.

— Маленька, хочу тебе так сильно…

Почуття й бажання накрили нас, як цунамі, від якого перехоплювало подих. Ми віддалися цій пристрасті на повну, не тямлячи себе від захвату. Захлиналися гарячою водою, поцілунками та шаленим калейдоскопом нових, дивовижних відчуттів. Я геть втрачала рівновагу і ледве трималася на ногах. Дозволила Матео повністю заволодіти моїм тілом. Міцні руки чоловіка пестили мене і тримали водночас. Здавалося, я пливу і мене колишуть хвилі.

Вийшовши з ванної, ми почувалися буквально п’яними від щастя й втоми. Ноги ледь слухалися. Ми впали на широке ліжко, переплітаючись пальцями, і занурилися в солодку дрімоту.