Розділ 30. Матео

Коли ми поскидали обладнання й посідали за невеликим столиком на катері, дівчата просто захлиналися від емоцій. Особливо Марта. Не могла надякуватися за цю пригоду. Вона була в такій ейфорії, наче сталося справжнє диво. Розповідала про все, що побачила під водою, з таким захватом, азартом, що в мене самого перехоплювало дух. Здавалося, що й сам уперше побачив підводний світ. Уперше торкнувся морського їжака чи потримав за промінь морську зірку. Я трохи перекладав Марінові й Луції слова Марти, вони дуже дивувалися й раділи її реакції.

У якийсь момент я спустився в кухню, щоб принести їжу з рюкзака. Тоді Марін підійшов до мене ззаду й плеснув по плечу. Його обличчя світилося щирим захватом. Він підморгнув мені, киваючи на Марту, яка все ще захоплено розмахувала руками, описуючи рибок.

— Брате, твоя мала — це просто бомба, — тихо шепнув мені на вухо, підморгуючи. — Скажи чесно, ти вже перевів її у «дорослу лігу»? Чи досі лише за ручки тримаєтеся?

Я тільки лукаво хмикнув у відповідь, даючи зрозуміти, що розкривати секрети не збираюся. Подробиці нашого інтимного життя з Мартою належать тільки нам двом. Це ще більше змусило мене думати про те, про що намагався не думати. Та хіба ж це реально?

Невдовзі дівчата трохи заспокоїлися, і ми всі разом умостилися на палубі, щоб перекусити й відновити сили після занурення. Дістали свіжі багети, ніжний сир, розклали тонко нарізаний пршут, соковиті черрі та стиглі солодкі фіги, а до того — прохолодну воду з лимоном і медом. Ми сиділи за невеликим столиком, їли руками, сміялися й насолоджувалися моментами чистого щастя. Я був певний, що найзахопливіше за сьогодні вже відбулося. Але... як же помилявся!

Далі сталося дещо незаплановане. До нашого катера з легким шумом мотора підплив невеликий службовий човен. Це були колеги Маріна з його дайвінг-центру.

— Маріне! Добре, що ми тебе знайшли! — гукнув один із хлопців, підходячи ближче. — У нас тут повний завал біля сусіднього рифу. Привалила група туристів — їх виявилося більше, ніж бронювали. Нам катастрофічно бракує обладнання й додаткових рук. Можеш виручити?

Оскільки ми вже своє занурення закінчили й відпочивали, Марін оцінив ситуацію й кивнув. Обладнання нам на сьогодні справді більше не знадобилося б.

— Без проблем, хлопці, зараз зберуся, — сказав.

Він швидко переглянувся зі мною:

— Матео, ви ж не образитеся? Я поїду, попрацюю трошки. Гаразд? Заберу балони й костюми, а катер лишаю вам. Повернетеся самі, так?

— Звісно, друже, без питань. Лети, у тебе ж робота. Ми дорогу знайдемо, — погодився.

Марін швидко перевантажив акваланги, узяв із собою Луцію, і вони на службовому човні подалися до групи туристів.

Ми з Мартою залишилися абсолютно самі посеред тихої, залитої сонцем бухти. У нашому розпорядженні був увесь катер: затишна відкрита палуба, на якій ми сиділи, і компактна, але комфортна каюта внизу, де розташовувалися крихітна кухня, м'який диванчик і компактна ванна кімната.

Після від’їзду Маріна та Луції над нашою бухтою запанувала особлива, майже інтимна тиша. Море ледь чутно погойдувало катер, а сонячні відблиски м’яко грали на білих бортах. Ми з Мартою сиділи поруч на теплій палубі. Вона спиралася спиною на мої груди, а я обійняв її за талію, вдихаючи солоний аромат її мокрого волосся.

Дівчина вже не белькотала про свої враження, а задумливо дивилася на море й щось спокійно розпитувала. Або просто мовчки попивала воду й жувала інжир. Очевидно, цей фрукт устиг підкорити її не на жарт.

Я слухав її, щось відповідав, але думки летіли до іншого. Просто не міг відвести очей. Вона була такою красивою, такою живою й сміливою в цьому своєму щирому дитячому захопленні. Моя юна дружина, яка ще зо дві години тому тремтіла від страху перед глибиною, зараз сяяла так, що затьмарювала все довкола. З кожною хвилиною пристрасть і ніжність у моїх грудях розросталися в справжню бурю. Напруга між нами ставала дедалі густішою, повітря наче електризувалося від кожного мого дотику до її світлої шкіри.

— Тут стає надто спекотно під сонцем, ти згориш, — тихо, трохи хрипкуватим від бажання голосом сказав їй на вухо. — Ходімо вниз, у каюту.

Марта повернула до мене голову, зазирнула в палаючі очі й слухняно кивнула.

Коли ми спустилися вузькими сходинками в невелику, напівзатінену каюту, де панували приємна прохолода та затишок, усе остаточно вийшло з-під контролю. Ейфорія від занурення, сплеск адреналіну й це абсолютне відчуття усамітнення посеред моря звели нас із розуму.

Я не втримався. Притягнув її до себе й накрив її вуста гарячим, глибоким поцілунком. Вона не просто не відсахнулася — красуня відповіла з такою пристрастю та довірою, що в мене перехопило подих. Здавалося, дівчина була в солодкому сні. Думками у якомусь казковому підводному царстві. Марта обхопила мою шию тонкими руками, притулилася всім тілом, тріпочучи від кожного мого дотику. Я жадібно цілував її шийку, ключиці, плечі. Відчував, як прискорюється пульс і як її пальці заплутуються в моєму волоссі.

Світ звузився до цієї крихітної каюти, до гарячого подиху красуні в моїх обіймах і її дрібного тремтіння. Ми опинилися на невеликому ліжку, що займало більшу частину каюти. Одяг ставав зайвим, перешкодою, якої ми квапливо позбувалися, не розриваючи поцілунків. Марта заворожено дивилася на мене палаючими, темними очима, повністю віддаючись моїм рукам і тому шаленому почуттю, що охопило нас обох.