Розділ 18. Марта

Після розгрому, який ми влаштували Даміру в парку, підписання шлюбного контракту в кабінеті Тоні минуло швидко й без жодних перешкод. Сухі юридичні формулювання, печатки, підписи... Я ставила свої автографи на паперах, майже не читаючи їх — усе моє тіло досі палало від того удаваного, але такого нищівно-гарячого поцілунку Матео.

Коли із закриттям правових питань було покінчено, ми швидко прихопили мою валізу й пересіли в авто з приватним водієм. Вибір, де нам провести перші дні шлюбу, виявився невеликим. Коли вже почали ту комедію з сюрпризом, довелося грати далі.

Невдовзі ми приїхали на пристань, де стояла Srebrni Val (Срібна хвиля) — одна з кількох яхт Тоні, які він зазвичай здавав у оренду заможним туристам. Вона була значно меншою за той білосніжний 25-метровий крейсер, де вирувала вечірка, але теж вражала своїми масштабами. Справжня красуня! Зі зручною палубою для засмагання, широким містком, а всередині — із затишною, сучасною кухнею, санвузлом та комфортабельною каютою.

Поки ми їхали до марини, Матео сидів поруч, наче на голках. Він то розстібав ґудзик сорочки, то дивився у вікно, явно нервуючи через те, що чекало на нас далі.

— Дивись-но, — раптом стишено мовив, киваючи на бічне дзеркало заднього огляду. — У нас «хвіст».

Я обережно зиркнула назад. За нами через два автомобілі впевнено їхав темний седан Даміра. Дядечко таки виявився завзятим психопатом — він вирішив особисто перевірити, чи не збрехали ми про романтичний сюрприз.

— Хай їде, — хмикнув Матео, хоч його щелепи й напружилися. — Зараз влаштуємо йому екскурсію.

Коли водій припаркувався біля пірсу, ми піднялися на борт Srebrni Val і одразу спустилися вниз, у головну каюту, щоб залишити мої речі.

І ось тут нас чекав справжній шок.

Ми застигли на порозі з відкритими ротами. Мама Ріта підійшла до справи з розмахом підлітка, який передивився голлівудських мелодрам! Каюта перетворилася на справжнє любовне гніздечко для першої шлюбної ночі. Величезне, широке ліжко було розкішно застелене сріблястим атласним покривалом і щедро засипане ніжними пелюстками червоних троянд. На приліжковій тумбі в хромованому відрі з льодом охолоджувалася пляшка вишуканого вина, поруч сяяли два кришталеві келихи та ваза зі свіжою полуницею й шоколадними цукерками. Поруч лежала колода карт з якимись явно не дитячими картинками і підписами. Очевидно, гра на еротичні бажання чи щось в тому дусі.

Але головним цвяхом програми була акуратна гірка... презервативів, демонстративно викладена прямо по центру подушки! Причому ціла упаковка XL-розміру.

Я відчула, як моє обличчя охоплює таке полум'я, що на ньому можна було б смажити яєчню. Напевно, я стала червонішою за ті троянди!

Матео поставив валізу і застиг поруч зі мною, кліпаючи очима. Потім повільно перевів погляд з ліжка на мене, вигнув брову і не втримався:

— Ну, матуся у мене, звісно, оптимістка... — здавлене хихикання вирвалося з його грудей. Він підійшов до ліжка, двома пальцями обережно підняв упаковку й посміхнувся своєю найнахабнішою посмішкою: — Ще й із розміром виявила до мене неабияку повагу. Цікаво, вона думала, що ми тут рекорд Гіннеса збираємося встановлювати?

Я не витримала й пирхнула в долоню, намагаючись приховати зніяковіння. Ми обидва стояли посеред цієї трояндової вакханалії, сміючись від душі й раптово скидаючи всю напругу цього божевільного дня.

Аж раптом зверху, з боку палуби, пролунали важкі, безцеремонні кроки.

— Ей! Є хтось дома? — пролунав зверху отруйний голос Даміра.

Ми з Матео переглянулися. Діяти треба було негайно.

Матео блискавично схопив мене за талію, притягнув до себе й вальяжно відкинувся зі мною прямо на те усипане пелюстками ліжко. Я зойкнула, опинилася під ним. Затамувала подих, впираючись долонями в його міцні груди.

За секунду в дверях каюти з'явився Дамір, а за його спиною дріботів лисий адвокат. Вони йшли з виразом переможців, які ось-ось заскочать нас на брехні, але... видовище, що відкрилося їхнім очам, буквально вибило ґрунт  з-під ніг.

Перед ними було ліжко, троянди, полуниця, вино, презервативи й ми з Матео — напівлежачі у вельми однозначній, гарячій позі.

Вектор тріумфу Даміра миттєво змінився на повну розгубленість. Його обличчя витягнулося, а лисий адвокат від несподіванки аж зачепився за одвірок і полетів. Ледве не гримнувся лобом в стіну. Вони дивилися на цю «картину маслом» і просто не вірили власним очам!

Матео навіть не поворухнувся, щоб устати. Він лише ліниво повернув голову до непроханих гостей, не випускаючи мене зі своїх обіймів, і промовив з пекучим сарказмом:

— Дядьку, ти, звісно, чоловік авторитетний, але у нас тут, взагалі-то, перша шлюбна ніч. І третій у такій справі — виразно зайвий. А четвертий — так тим більше! Або ви зараз же приєднуєтеся до нашого дегустування полуниці, або забираєтеся геть, поки я не згадав, де в мене лежить сигнальна ракетниця!

Дамір заковтнув повітря, мов риба на суші. Його щоки налилися пурпуром від сорому й поразки.

— Ви... ви просто безсоромні! — витиснув із себе, зрозумівши, що вкотре пошився в дурні перед власним юристом.

— Дякуємо за комплімент, зачиніть двері з того боку! — гукнув Матео.