Розділ 7 Матео

Я зайшов до кабінету й прикрив за собою важкі дубові двері. Батько вже сидів у кріслі. Він не налив собі вина, як робив зазвичай. Просто стискав пальцями перенісся. На столі лежала товста папка з гербовою печаткою.

— Сідай, — глухо сказав Тоні.

Я сів навпроти. Очікував прочуханки за вибрик з Віолеттою або ж за якісь дрібні гріхи в бізнесі.

— Я щойно від нотаріуса, — батько підняв на мене втомлений погляд. — Прийшли документи щодо заповіту твого діда.

Я напружився. Дідусь помер два місяці тому. Старий Радич був кременем. Тримав у кулаці всю родину і половину порту.

— І що там? — запитав. — Усе переходить нам, як і планували?

— Не зовсім, — Тоні важко зітхнув. Його голос здригнувся від стримуваного гніву. — Старий залишив сюрприз. Більша частина нашого флоту, дрібні катери, нерухомість... Усе це записано на тебе. І San теж.

У мене всередині все тьохнуло. San. Величезна, розкішна трипалубна яхта. Моя дитяча мрія. Я марив нею з десяти років. Дід не підпускав до її штурвала майже нікого.

— Це ж круто, тату! — я аж подався вперед. — У чому проблема?

— Проблема в умові, Матео. Дід поставив умову, — батько з силою грюкнув долонею по столу. Папери підскочили. — Ти отримаєш спадок, тільки якщо будеш одружений на момент прийняття спадку. Офіційно. І проживеш у шлюбі щонайменше два роки.

Я занімів. Кімната наче попливла перед очима.

— Що? — перепитав. Голос здався чужим. — Яке одруження? Мені двадцять! Який шлюб?

— Такий! — прохрипів батько. — Якщо ти не принесеш свідоцтво про шлюб, ми втратимо все. Абсолютно все, що було дідове! Заповіт складений хитро. У разі невиконання умов усе майно відходить благодійній організації Blue World Institute. Вони фінансують захист дельфінів та адріатичної фауни. Уявляєш? Наш бізнес віддадуть рибкам!

— Ти жартуєш, — я підхопився з крісла. Почав ходити кабінетом. — Ти щось переплутав. Юрист — дурень! Перевір ще раз!

— Я перевіряв сто разів! — крикнув Тоні. Його обличчя набрякло кров'ю. — Старий був при здоровому глузді. Він прорахував кожен крок.

Я зупинився прямо перед батьком. Мій шок швидко переростав у лють. Гаряча хвиля вдарила в голову. Я зрозумів усе. Пазл склався.

— Це ти... — тихо сказав. — Це все через тебе!

Батько здригнувся.

— Що ти верзеш, Матео?

— Ти добре знаєш! — я зірвався на крик. — Дід ненавидів брехню і зраду. Він був консерватором до мозку кісток. І обожнював мою маму! Коли ти покинув її заради цієї... заради Віолетти, дід прокляв твій вибір. І тепер вирішив провчити нас обох. Мабуть, захотів переконатися, що я не стану таким, як ти! Що я створю нормальну, офіційну родину, а не притягну в дім чергову ляльку в неоновому бікіні!

— Замовкни! — Тоні теж схопився на ноги. Ми стояли впритул. Два розлючених Радичі. — Не смій так говорити зі мною, шмаркач! Я будував цей бізнес роками!

— Дід будував його раніше! А перед тим — прадід і так далі! — відрізав. — І тепер через твій шлюбний фортель ми можемо втратити флот. Де я знайду дружину за кілька місяців? На вулиці першу-ліпшу впіймаю? Та й взагалі мені не до того зараз! Я ж учуся, скоро іспити, плавання, якщо все вдасться… — я почав уявляти, як усі мої мрії тонуть у морській глибині. Трясця!

Кабінет занурився в тяжку, задушливу тишу. Батько важко дихав. Його кулаки тремтіли. Я відвернувся до вікна. Серце калатало у грудях як скажене. Трохи подумавши, сказав:

— Я не можу одружуватися просто зараз. Ще ж є час. Давай почекаємо кілька років. Усе втрясеться, — спробував умовити батька.

Той ще дужче розізлився:

— Ти ідіот, сину, чи просто прикидаєшся?! — Тоні раптом вибухнув. Він з розмаху грюкнув долонею по столу. Чашка з-під кави жалібно здригнулася. — Ти думаєш, час грає на тебе? Мій зведений брат, Дамір, уже найняв зграю найдорожчих адвокатів. Вони риють землю!

При згадці про сина першої дружини діда мої кулаки стислися самі собою. Дамір. Слизький, грошолюбний тип. Він завжди ненавидів Тоні, бо заздрив через те, що батько любив молодшого сина більше.

— І що він зробить? — холодно запитав, хоча серце зрадницьки прискорило стукіт. — Заповіт чіткий. Яхта San і все решта має відійти мені.

— Чіткий?! — батько підскочив ближче. — Дід написав відкладальну умову! Ти маєш бути одружений на момент прийняття спадщини! Якщо ти зволікатимеш, Дамір оскаржить заповіт у суді. Його юристи доводитимуть, що ти не відповідаєш вимозі, або що навмисно затягуєш процес. Вони накладуть арешт на майно. Загребуть усе, Матео! Твою мрію. Яхту твого діда. Вона просто піде з молотка! Повір, цей тип не полінується! Зробить усе можливе й неможливе, аби хоч після смерті батька покарати мене!

Ці слова вдарили під дих. Перед очима постала білосніжна красуня San. Прохолодний вітер, запах свободи, штурвал у моїх руках... Віддати її Даміру? Цьому мерзотнику, який море бачив лише здалеку? Ніколи в житті! Мій емоційний градус злетів до максимуму. Щоб мені на місці провалитися, але цього не буде!

— Що ти пропонуєш? — мій голос перетворився на сичання. — Знайти першу-ліпшу дівку на вулиці й потягти до РАЦСу?