2

У наступні дні Марінет намагалася зосередитися на навчанні, але її думки все одно поверталися до Кейла. Вона відчувала, як її серце стискається кожен раз, коли вона згадувала його холодний погляд та відмову. Але вона вирішила не здаватися. Запити від Кейла на відстань не зламали її вольової сили.

Марінет вирішила зайнятися новими хобі, щоб відволіктися від болю. Вона почала займатися фотографією, відвідувала курси і намагалася засвоїти всі тонкощі цього мистецтва. Кожне фото, яке вона зробила, було спробою зафіксувати красу світу і втекти від болю, що переповнював її серце.

Одного дня, переглядаючи свої фотографії в парку, Марінет помітила Кейла, який також тут гуляв. Вона відчула, як серце знову почало битися швидше. Було важко уявити, що вони колись були так близькі, а тепер стояли так далеко один від одного.

Кейл помітив Марінет і підійшов до неї. Його погляд був м'яким, але він виглядав втомленим і сумним. "Привіт, Марінет", - промовив він тихо.

"Привіт, Кейл", - відповіла вона, відчуваючи, як важко говорити.

"Я... я хотів би поговорити з тобою", - сказав він, зітхнувши.

Марінет відчула, як серце стрибає у грудях. "Звісно, Кейл, що відбувається?" - запитала вона, намагаючись звучати спокійно.

"Я бачу, як тобі важко, і я хочу, щоб ти знала, що я теж страждаю", - сказав він, зітхнувши.

Марінет відчула, як біль притискає до її серця. "Але чому, Кейл? Чому ти вирішив піти?" - запитала вона, відчуваючи сльози в очах.

"Це була складна рішення, але я відчуваю, що це краще для нас обох", - відповів він, його погляд був повний суму.

Марінет відчула, як її серце розбивається на шматки. Вона не могла зрозуміти, як вони могли б так просто відділитися. "Але чому, Кейл? Ми могли б спробувати виправити це разом", - промовила вона, відчуваючи сльози на своїх щоках.

"Можливо, але зараз я вважаю, що це найкраще для нас обох", - сказав він, і його погляд був важким і печальним.

Марінет відчула, що її серце розривається навпіл. Вона не могла вірити.

Проходило кілька днів, але Марінет так і не могла забути слова Кейла. Її думки постійно оберталися навколо нього, а його зображення не виходило з її голови. Вона намагалася зосередитися на навчанні і фотографії, але серце не вщухало болю від втрати.

Певного дня, прогулюючись парком, Марінет зустріла свою найкращу подругу Лілу. Вона була першою, хто підтримав Марінет після її розставання з Кейлом.

"Як ти себе почуваєш, Марінет?" - запитала Ліла, обертаючись до своєї подруги зі співчуттям у голосі.

"Не дуже добре, Ліла. Це було так внезапно. Я не можу повірити, що він просто пішов", - відповіла Марінет з виразом пригнічення на обличчі.

"Розумію, це складно. Але ти мусиш залишити це позаду і піти далі. Ти така сильна, Марінет. І у тебе є всі засоби, щоб подолати це", - наголосила Ліла, кладучи руку на плече Марінет.

Марінет зітхнула. "Ти права, Ліла. Я не можу дозволити собі залишатися в цьому стані. Мені потрібно зібрати себе разом і йти далі", - вирішила вона, посміхаючись своїй подрузі.

"Це добре початок. Я завжди тут для тебе, якщо тобі буде потрібна допомога", - сказала Ліла, віддавши Марінет обійми.

Марінет відчула хвилю подяки і вдячності до своєї подруги. Вона зрозуміла, що несмотря ні на що, вона не сама, і що вона має людей, які підтримують її у цей важкий час.

Наприкінці прогулянки Марінет та Ліла вирішили зайти до кафе, щоб насолодитися чашкою кави і трохи розслабитися.

Сядучи за столиком у затишному кафе, Марінет помітила оголошення про фотоконкурс, організований місцевим фотографом. Захоплення фотографією завжди було її хобі, і вона вирішила, що це може бути чудовим способом відволіктися від розчарувань і сконцентруватися на чомусь позитивному.

"Ліла, подивися, тут оголошено фотоконкурс! Що ти про це думаєш?" - Марінет показала на оголошення, радіючи від збудження.

"Це чудова ідея, Марінет! Ти вмієш чудово фотографувати, і це може бути відмінним способом розслабитися та зайнятися чимось приємним", - відповіла Ліла з посмішкою.

Марінет уважно роздивилася правила конкурсу та дати подання робіт. "Думаєш, мені варто спробувати?" - запитала вона, глянувши на свою подругу.

"Звичайно! Ти нічого не втратиш, але можеш здобути чудовий досвід та, можливо, виграти якусь нагороду", - підбадьорила її Ліла.

Марінет вирішила взяти участь у конкурсі. Вона почала обирати свої найкращі фотографії та розмірковувати про те, як зробити їх ще кращими. Цей фотоконкурс став для неї не лише можливістю розвинути свої таланти в фотографії, але й способом знайти нове захоплення та розслабитися після розчарувань у особистому житті.

Повертаючись додому, Марінет відчувала нову хвилю енергії та натхнення. Вона вирішила приділити більше часу своєму хобі та працювати над створенням чудових фотографій для конкурсу.

Марінет з нетерпінням очікувала на наступний день, щоб розпочати роботу над своїми фотографіями для конкурсу. Вона вирішила вибрати різноманітні теми та місця для зйомки, щоб створити найцікавіші та найяскравіші зображення.

Настав ранок, і Марінет вирушила на прогулянку зі своєю фотокамерою. Вона обрала парк як перше місце для фотосесії. Зібравши своє обладнання, вона пройшлася по парку, шукаючи найкращі ракурси та перспективи для зйомки.

Парк був сповнений красивих квітів, старовинних статуй та жвавих кущів. Марінет прагнула зафіксувати всю цю красу на своїх фотографіях. Вона проводила години, шукаючи найкращі кадри, вибираючи ідеальний світло та ракурси.

Після закінчення фотосесії в парку Марінет вирушила в місцеву кав'ярню, де вона сподівалася знайти цікаві інтер'єри для фотографування. Вона замовила собі чашку кави та взяла кілька знімків кавового асортименту та атмосфери кав'ярні.

По поверненню додому Марінет відкрила свій комп'ютер і почала редагувати свої фотографії. Вона використовувала різні програми для обробки зображень, щоб зробити їх ще кращими та привабливішими.