Кілька років потому

Не проси про свободу. Візьми її.

Айн Ренд

___________________________

На центральній площі підземного міста точився бій.

Усі входи до головного храму Ллос були забарикадовані. Захисні щити вже впали, проте оборона ще трималась – з вікон летіли бойові закляття та зачаровані стріли.

Нападники, що залягли за нашвидкуруч складеними укриттями, відповідали вогнем з автоматичної зброї та гранатометів. Подекуди спалахи атакуючих чарів виднілись і з їхнього боку, проте рідко – бойових магів у лавах повстанців було небагато.

Серед них були не лише іллітірі – були тут і представники інших народів, і навіть жителі поверхні, переважно люди. Всі вони були в приладах нічного бачення – без цього в Підземеллі від них не було б користі.

Ельмірена спостерігала за ходом бою, притулившись спиною до барикади з мішків.

Зараз не кожен впізнав би в ній ту дівчинку, що кількома роками раніше бігала лісами Сірої Смуги в сандалях на босу ногу. Ельфійка неабияк змінилась.

Довге сіре волосся було зібране в акуратний пучок на потилиці. Правда, не все – окремі пасма лишались вільними.

Поверх затертого похідного костюма була накинута плитоноска, розмальована сіро-чорно-червоним маскувальним візерунком. На грудях, тримаючись на перекинутому через шию ремені, висів легкий пістолет-кулемет – магазин світився рунами зачарувань, що додавали кулям вбивчої сили.

Злегка запилене обличчя вже не було наївним личком Міри-Пелюсточки – та в цілому лишилось таким же гарним. Сірі очі зберегли свою глибину та непередаване вміння висловлювати будь-яку емоцію одним поглядом.

Вона пройшла довгий шлях, перш ніж повернутись сюди. Довелось чимало потинятись поверхнею, багато чого пережити – не завжди приємного. Навчитися всього необхідного, здобути можливості та навички, зібрати однодумців – останнє було найважче, враховуючи те, як усі мешканці поверхні “люблять” темних.

Та розмова в бункері ніби й забулась у наступній метушні – та все ж відклалась у підсвідомості. “Ти неправа стосовно того, що всі звикли так жити. Ти – не така, як більшість. Виділяєшся з натовпу. То, може, не все так вже й погано?”.

І от вона повернулась до рідного Підземелля. І принесла з собою зміни – вони абсолютно точно не всім сподобаються, та вже невідворотні.

Шкода, батько не дожив до цього дня… Лоракс Темноцвіт загинув в одному з рейдів у тунелі за межі міста. Чи врешті не пощастило, чи просто, втративши останню рідну душу, перестав берегти себе…

Що ж, принаймні йому не довелось обирати – виконувати свій обов’язок до кінця, чи стати на бік доньки і підтримати повстання.

В бійця неподалік ожила рація. Жилистий чолов’яга з посіченим шрамами обличчям і плашкою з написом “Мельхіор” на передній частині броні кілька секунд спілкувався з невидимим співрозмовником, періодично вставляючи фразу “повтори, не пройшло”. Потому привстав і у напівприсіді, не висовуючись з-за укриття, перебіг ближче до ельфійки.

Це був один з тих, хто прийшов разом з нею згори. Людина.

– Леді Темноцвіт, – доповів, – ми придушили всі осередки спротиву. Місто наше!

– Ще не зовсім, – зауважила Ельмірена, киваючи головою в бік храму, що все ще тримався.

Мельхіор невдоволено скривився.

– Там половина старших жриць і майже уся храмова гвардія. Будемо штурмувати в лоб – половина наших ляже.

– Чекати теж не варіант, – ельфійка похитала головою. – Вони можуть виконати якийсь особливо мерзенний обряд і обвалити стелю нам на голови, або ще щось утнути… Твої люди заклали комбіновані заряди, про які ми говорили?

– Саме так! – обличчя чоловіка розтяглось у передчуваючій посмішці. – Жахне, аж на поверхні почують. Накажете підірвати?

– Ти сам казав – боротьба за свободу буває безкомпромісною, – Міра знизала плечима. – Підривайте.

Посмішка на обличчі співрозмовника стала відверто хижою.

– Слухаюсь! – він відсів убік і знову взявся за рацію.

– Ти мав рацію, промінчику, – прошепотіла Міра, відчуваючи, як холодить шкіру під одягом амулет. – Не все так погано.

* * *

Інформаційний вісник альянсу “Ліберті Тайм”.

“Згідно з повідомленнями наших джерел у Підземеллі, на території Великого Дому О’Кхар стався озброєний переворот. Загони повстанців – так звана Тіньова Гвардія під командуванням Ельмірени Темноцвіт – взяли штурмом центральний храм Ллос, поклавши тим самим край багатостолітній теократії жриць.

Великий Дім припинив своє існування – на його місці постала Сутінкова Республіка. Нове державне утворення оголосило про збройний нейтралітет з іншими Великими Домами іллітірі. Налагоджувати стосунки з країнами поверхні молода держава поки не поспішає”

“Сонячні ельфи вперше за віки ізоляції відкрили для прибульців ззовні двері своєї Колиски. Об’єднана дипломатична делегація альянсу та суміжних країн готується до відправки у прихисток тель-квесір. До її складу також мають увійти представники Вченого Братства – спільноти науковців та винахідників зі Східної Технократії – та дворфської Гільдії Майстрів. За непідтвердженою інформацією, мова може йти про можливість досліджень у Західних Горах, доступ до яких перекритий поясом аномалій, або навіть про експедицію на Південний Континент. Залишайтесь на зв’язку, щоб дізнатись більше!”.

Сьомий Старійшина замислено подивився на екран планшета, на якому передивлявся останні новини. Після побудови техномагічного ретранслятора, до створення яких залучили спеціалістів з зовнішнього світу, доступ до мережі став можливим.

Це рішення коштувало йому неабияких зусиль – як і інші нововведення. Решта Променів були далеко не в захваті від перспективи відновлення будь-яких відносин з зовнішниками, рівно як і від користування їхніми технологіями. Довелось багато чим поступитися і укласти багато не вельми бажаних угод.