Розділ 3

Я сидів у актовій залі школи, оточений людьми, яких я не знав. Я був новим тут, і всі дивилися на мене з цікавістю. Я відчував себе не на своєму місці.

Звичайно, не всі були такими. Була одна дівчина, яка привернула мою увагу. Це була та сама Лінда, яка проводила мені екскурсію по школі. Вона була одягнена у темно-синю велюрову сукню, яка ідеально підходить їй по фігурі.  Лінда була найкрасивішою дівчиною, яку я тільки бачив у цій школі. У неї були довге, русяве волосся, зелені очі і усмішка, яка могла б розтопити лід. Я не міг відвести від неї очей. Вона була такою неймовірною. Я хотів піти до неї і познайомитися ближче, але я був занадто сором'язливий.

Тоді я побачив, як вона виходить на сцену та починає говорити:

— Доброго дня, школярі! — сказала вона, — я тут, щоб оголосити про Осінній бал, який відбудеться через 10 днів, 25 листопада, у готельному комплексі "Ритц-Карлтон".

У залі почувся гомін. Усі учні були зацікавлені в балі.

— Це буде чудовий вечір, — продовжувала Лінда, — Буде музика, танці, їжа та розваги. У нас також буде конкурс на найкраще вбрання, яке вам потрібно буде створити власноруч. Переможці отримають призи від наших спонсорів !

У залі почулися вигуки та захоплення. Учні почали обговорювати, які костюми вони створять на бал.

Я ж сидів у серед своїх однокласників у актовій залі і слухав, як Лінда оголошує про бал. Я не хотів на нього йти, бо мені не подобаються такі події. Тим більше, я не мав жодної дівчини, з якою міг би піти. А ще, я не хотів сидіти там весь вечір один. Єдина причина яка змушувала мене прийти на цей бал —  Лінда . Я був впевнений, що вона буде на тому балу. І це була чудова можливість для того, аби краще познайомитися із нею.

Коли Лінда закінчила свою промову, у залі почувся гуркіт аплодисментів. Учні почали розходитися, обговорюючи бал. 

Я також встав і пішов. Раптом я побачив, як до мене підходить Адель. Вона була моєю однокласницею, і я завжди вважав її досить симпатичною.

Адель підійшла до мене і сказала:

— Привіт, Оресте. Я хотіла запитати, чи не підеш ти зі мною на осінній бал?

Я був трохи здивований. Я не очікував, що вона мене про це запитає.

— О, дякую, - сказав я. - Це дуже люб'язно з твого боку. Але я ще не знаю, чи піду на бал.

– Будь ласка, –- сказала вона. — Я думаю, що на балу було б так весело. Я якраз придумала ідею для плаття і вже придбала деякі матеріали !

Я подивився на Адель і зрозумів, що вона серйозно ставиться до своєї пропозиції.

— Ооо, це чудово, - сказав я. — Я ще подумаю над твоєю пропозицією.

Вона посміхнулася і пішла.

Я дивився їй услід і відчував себе трохи винним. Я не хотів ображати Адель, але я хотів би піти на бал з Ліндою.

Згодом я пішов додому, і коли я зайшов, мама була на кухні, готувала вечерю.

— Як пройшов день? — запитала вона.

— Ну, — сказав я. — У школі оголосили про Осінній бал.

— Чудово! — сказала мама. —Ти підеш?

— Я не знаю, — сказав я. — Я ще не маю напарниці.

— Не хвилюйся, — сказала мама. — Я тобі допоможу знайти дівчину !

— Не треба, — сказав я. — Я сам справлюся !

Я пішов до своєї кімнати і сів за ноутбук. Я почав шукати інформацію про Осінній бал.

Я дізнався, що бал відбудеться в готельному комплексі "Ритц-Карлтон". Це був один з найдорожчих готелів у місті.

Я також дізнався, що на балі буде багато відомих людей. Це було ще більше дратувало мене. Я не хотів бути там, де всі будуть дивитися на мене, як на бідного хлопчика.

Я закрив ноутбук і ліг у ліжко. Я намагався заснути, але я не міг перестати думати про бал.

Я дуже хотів піти на бал із Ліндою. А ще я знав, що мама хотіла, щоб я пішов, і я не хотів її розчаровувати. Але я й не горів бажанням йти з Адель.

Я пролежав у ліжку довго, поки, нарешті, не заснув.