Наукова довідка

Людська уява - безмежна. Вона здатна робити найвеличніші відкриття, що змінюють хід історії, і водночас заглиблюватись у темряву міфів, змов і таємниць, що розпалюють серця шукачів істини. В цій історії переплітаються події, явища і домисли, які на перший погляд здаються неймовірними, але, можливо, саме вони приховують відповіді на питання, які ми боїмося озвучити.  Боїмося, але ж цікаво! Тож далі пропоную трохи поговорити про феномени, явища і теорії, згадані в цій книзі.

Електромагнетизм та плин часу

В основі багатьох явищ і пристроїв, описаних в книзі, лежить електромагнетизм - сила, що є фундаментальною для нашого світу, і яка все ще приховує чимало таємниць. Так, ми вже давно її використовуємо, але до кінця не розуміємо. Це, до речі, можна сказати й про інші численні фізичні явища та ефекти, що знайшли своє практичне застосування, “але як саме воно працює” ніхто до пуття пояснити не може. Згадайте старе і свого часу дуже відоме гумористичне відео на YouTube під назвою “Why Can’t You Use Phones on Planes? …” - як там говорила стюардеса? “Ніхто не знає як і чому літак літає… Вчені просто хочуть аби ви думали, що вони щось розуміють, але насправді ніхто нічого не розуміє! Ця штука може зламатися в будь-яку мить незрозуміло від чого...” Приблизно така ж ситуація і з електромагнетизмом, та й взагалі - практично з усіма напрямками сучасної науки - ми навчилися до певної міри щось використовувати, але що воно таке, як насправді працює і які таємниці та небезпеки приховує - про це нам ще тільки належить дізнатися. І добре, якщо це відбудеться в лабораторних умовах…

Дослідження електромагнітних хвиль відкрили перед людством безліч можливостей - від створення електричних пристроїв, які вже стали невід’ємною частиною нашого повсякденного життя, і в перспективі - до можливостей проникнення у приховані шари простору чи навіть подорожей у часі. Вже зараз деякі науковці вважають, що електромагнітні поля можуть бути ключем до розуміння плину і нелінійності часу, його викривлення, а можливо - навіть керування ним. Уявлення про час як про нитку або струну (згадайте події останньої глави), яку можна скручувати, розтягувати і переплітати, вже давно виходить за межі наукової фантастики і входить до дискурсу квантової фізики. 

Час - взагалі дуже цікавий феномен. І знову ж таки - що саме він собою являє достеменно ніхто не знає (хай би хто і що не говорив). Це не просто ще один вимір нашого чотиривимірного простору. Ми вже знаємо, що час відносний, і підозрюємо, що він взагалі суб’єктивний. Плюс, час кардинально відрізняється від просторових вимірів - він має абсолютно іншу природу (але чи природній він взагалі?). 

Питання про те чи можна подорожувати в часі, чи можна змінивши минуле вплинути на сьогодення і майбутнє вже дуже довгий час турбують людей. Письменники, режисери і сценаристи, музиканти і вчені вже безліч разів намагалися дати відповіді на них. Впевнений - ви бачили купу фільмів на цю тему - це старий добрий “День бабака”, культова трилогія “Назад в майбутнє”,  “Дежа Вю” та “Радіохвиля”, шедевральні “12 мавп” і “Тенет”, трилогія “Ефект метелика”, “Петля часу”, “Грань майбутнього” (до речі, дуже раджу першоджерело - ранобе “Все, що тобі потрібно - це вбивати”), зворушливі “Вихідний код” і “Інтерстелар”, “Матриця часу”, вражаючі “Під час грози” і “Зв’язок”, і ще чимало чудових історій, левова частка яких зняті за мотивами не менш видатних літературних творів.

Одним з ключових моментів цих кіношедеврів є ідея причинно-наслідкового зв’язку - уявлення про те, що можна змінити події сьогодення, повернувшись у минуле і змінивши його. Або навіть своїми необережними діями просто видалити себе з реальності - якраз це і називають “ефектом метелика” - абсолютно незначний вплив на систему може спричинити великі і непередбачувані ефекти десь в іншому місці і в іншому часі (згадайте “Гуркіт грому” великого Рея Бредбері). Однак, це тільки один погляд на природу часу. Інший - це уявлення про неможливість нічого змінити, оскільки минулого вже немає, а майбутнього ще не існує. А можливо минуле, сьогодення і майбутнє взагалі існують одночасно (нелінійність часу). А може, кожне рішення, кожен вибір, який ми робимо, породжує нову реальність (згадайте ще один кіношедевр - фільм “Пан Ніхто”), тож повернутися у часі в “своє” минуле неможливо, як і змінити майбутнє, бо будь-яка зміна породжує нову реальність (теорія мультивсесвіту!), тож повернутись у “свій” час вже не вийде? І навіть сам факт подорожі в минуле вже змінює сьогодення і майбутнє? Хочу також згадати про “хроноклазми”  Джона Уїндема (думаю, ви теж свого часу зачитувались його творами) - «Якщо певний факт існує в часі, то хоч би як ви намагалися його змінити, результатом всіх ваших зусиль виявляється саме цей факт». 

А може час взагалі багатовимірний (як у Джона Данна), і кожна людина існує одночасно на двох рівнях: у суб'єктивному перебігу часу і поза часової вісі з можливістю одночасно бачити минуле, сучасне та майбутнє (як це було в Олексія)?

Існує також думка (хоч вона, може, й дещо суперечить нашим спостереженням), що час - це рух. Великий Вибух, в результаті якого, на думку багатьох вчених, виник Всесвіт, спричинив невпинне його розширення і нескінченну течію часу, яка, однак, як і все в цьому світі, має межу. Можливо, коли ресурс розширення буде вичерпано, час піде назад і Всесвіт почне згортатись. Звучить дивно? Так, але концепція від’ємного часу вже давно існує у фізиці, і навіть отримала математичне обгрунтування! В зв’язку з цим я не можу не згадати ще один чудовий фільм під назвою «Загадкова історія Бенджаміна Баттона».

До речі, на цьому ґрунтується цікава концепція ретропричинності, коли події майбутнього впливають на минуле. На перший погляд ця ідея може здатися фантастичною, але вона починає набувати реальної популярності серед фізиків і філософів як можливе вирішення деяких нерозв'язних таємниць, що лежать в основі нашої реальності (привіт квантовій фізиці). Зокрема - таємниці квантової заплутаності (згадайте "Задачу трьох тіл"!),  яку Ейнштейн свого часу назвав “лякаючою далекодією”. Явище синхронізації станів квантових об’єктів незалежно від відстані між ними порушує систему наших уявлень про Всесвіт, ставлячи чимало нових питань, одне з яких - а чи дійсно наш світ є об’єктивно існуючим, а чи це часом не симуляція?