УТОМА
Світло пробивається крізь листя, гріє траву
Чути сміх, гучніший за ярмарки напередодні Різдва Він каже: "Напевне, тут я і помру"
Змучений від навколишнього фрондерства
На фоні народженого за мить у її устах
Сміху, почутого, здавалось, десь уві сні
Закопаного, як і я, у чорноземних ґрунтах
Пророслого пролісками навесні
SHE WAS THE DAUGHTER OF A SAMURAI
Дочка самурая гуляє зоною прибережною Змагається з мавками та нав'язливими думками Освітлюється вуличними ліхтарями
Між ходьбою своєю легкою та обережною Намагається кожного переконати у своїй всесильності
Кличе на Землю прибульців
Нервує, торкаючись власної шкіри кінчиками пальців Та знайте: навіть втрата свідомості для неї не така вагома, як втрата пильності
Не вистачає часу читати, що там на афішах і білбордах
Треба шукати, де сховані її розповіді про найважче
Коти там в'ються навколо ніг обачно, терпляче Вуличні музиканти ховають її з ними в акордах
***
Отям мене, посестро, від цієї терпкої отрути
Зв'яжи мені руки міцними вузлами
Розкажи мені, як далі бути
І чи залишиться вона з нами
А скажи, що зав'яже нам хусткою очі?
З чим забудеться все погане?
Без любові нам не бути ні дня, ні ночі
Тільки з нею весь біль розтане
Тільки з нею стрічати сонце
Проводжати колючі зими
Місяць між зір є її охоронцем
І нам вік засинати з ними
***
За його спиною сторожові пси й точені ріками камені
Поразки у війнах, про які мовчить
Сади у квітковому обрамленні
Й те, що сниться вночі, коли він кричить
Йому б трохи перепочити між дуелями та турнірами
Заховати до кишень стріли з отрутою
Адже з однією все-таки не уникнути любовної тріумвіри
І, зрештою, стати її катюгою
Вплітати у коси власноруч нагострені леза
Вмивати ромом її бліде обличчя, малюючи на ньому рум'янець
Пригорнути до серця, поки та ще жива й твереза
Десь так (приблизно) і кохає справжній спартанець
Відредаговано: 13.08.2025