⦒ 2 ⦑

Гостре лезо прорізає тканину рукавиці і досягає шкіри. Пекучий біль піднімається вище рукою та розтікається тілом, наче отрута. Аш, знову порізалась. А фейрах взагалі танцюють без рукавиць.

Ховаю ножі в чохли на поясі, обережно стягую рукавицю і розглядаю поранену долоню. Поріз доволі великий, проте неглибокий. Крові небагато, та й сухожилля не зачепило. Жити буду. Треба зайти до бонни, аби вона обробила рану однією зі своїх чарівних мазей для загоєння. 

Підходжу до лави, де лежать мої речі, дістаю з сумки еластичний бинт і перемотую ним долоню. Це зупинить кров, поки і так зійде. Фінал танцю все ніяк не виходить. Усе через те, що один ніж підлітає вище за інший. Цього разу я знову не зуміла зловити його за руків'я, вхопилася за лезо. Ролмак казав розраховувати силу і рахувати про себе секунди, але ножі мають бути підкинуті з однаковою силою і падати одночасно. А це те ще завдання.

Надягаю порізану рукавицю назад, струшую кистями, аби скинути напругу, виймаю ножі з чохлів і починаю все спочатку. Крок, випад, кидок. Фейрах — це не просто танець. Це свого роду медитація, певний обряд, покликаний продемонструвати грацію і спритність виконавця. Чергування плавних розмірених рухів танцюриста зі швидкими і точними випадами воїна. Найнебезпечніша його частина — і найскладніша — коли треба підкинути ножі вгору, прокрутитися навколо своєї осі, окресливши кінчиком пальців витягнутої ноги коло, потім зловити їх за спиною, розвернутися і метнути в мішень. Це фінал танцю, і на цьому місці я постійно збиваюся і промахуюсь. То не виходить заспокоїти дихання, то ножі летять із різною швидкістю, то ще щось. От і зараз. Цього разу мені вдається зловити їх, але під час кидка вони лише зачіпають ціль.

Присідаю на одне коліно і з силою затягую шнурівку черевика, спускаючи свою злість на ній. Можна скільки завгодно пінитись, але глибоко всередині я знаю правду. Справа в мені, а зовсім не у шнурівці. Я недостатньо сильна. Пальці не слухаються, прокляті шнурівки теж. Хочеться гарчати і плакати одночасно. Знаю, що злитись марно, це лише заважає взяти контроль над тілом. Але я вже кілька годин стирчу на стадіумі, і за цей час фінал вийшов у мене тільки раз.

Несподівано — шерех гравію. Різко обертаюся на звук кроків і помічаю на доріжці опікуна. Зосереджений погляд темних очей прикутий до мішені на стіні. На його високому лобі пролягла глибока вертикальна складка, руки зчеплені за спиною. Не сердиться, просто зосереджений. Повільно випрямляюся. Усе тіло натягується, наче струна. Що йому тут треба? Раніше він ніколи не приходив на стадіум під час моїх тренувань.

Опікун проходить до дерев'яної стіни і витягує з неї увігнутий наполовину леза ніж.

— А в тебе сильний кидок, — каже, так і не дивлячись на мене. — Залишилося попрацювати над влучністю.

Це похвала? Не часто почуєш від нього подібне. Дір Кім сьогодні в гарному настрої. Це трохи... підозріло. Підходжу до нього і беру з його рук ніж. Потім замахуюся і швидким рухом відправляю його точно в центр мішені біля дальньої стіни стадіуму.

— Із влучністю в мене все добре, діре Кіме. Але поки що не виходить зробити це в русі.

Він киває. Куточки його тонких губ підіймаються. Майже непомітно, лиш на міліметр.

— Потренуєшся ще, і врешті вийде, — каже він тоном, більше схожим на наказ, аніж на підбадьорювання. Потім відсторонено додає: — Дивовижно. Від тебе більше користі, ніж від власного сина.

Лід у його словах боляче дряпає слух.

— Хочете подивитися тренування? — вирішую перевести розмову з небезпечної теми, і подумки молюся богам, аби ця ідея йому не сподобалась.

— Я бачив достатньо, — каже опікун. Зморшка на його лобі поглиблюється. — Зможеш довести це до ладу?

Це не питання, це вимога. З яких пір його цікавлять мої успіхи з фейраху? Витягую з-за пояса ще один ніж і виваженим рухом запускаю його в ту ж саму мішень. Він встромляється лезо у лезо із першим.

— Мій танець буде досконалим, діре Кіме.

Опікун уважно дивиться на мене, потім коротко киває і твердою ходою залишає тренувальний майданчик. Це було... дивно. На деякий час завмираю, потім струшую з себе заціпеніння і повертаюся до тренування. 

Фейрах сам себе не відточить.