Не заздрить любов. Не бажає чужого.
Уперто чекає лиш те, що своє.
Не в тихій покорі – у битві. Та з Богом.
Воює, зростає, життя пізнає.
Не заздрить любов. Зі всіх сил, з-понад волі!
Зусилля вкладає в не-заздрість значні!
Та якось між благ розглядає і болі,
Що ближні стрічають зненацька в житті.
Не заздрить любов. Роздивляється Бога.
У Дусі, в собі і у друзів очах.
У мирі Отця залишає тривоги,
Уїдливий спершу відторгнення страх.
Не заздрить любов. І ураз помічає
У Божих очах Життя вічний завіт,
І небо над садом Едемським безкрає,
І дихання Духу, над водами зліт.
Не заздрить любов. Бо вона унікальна.
В дарах, у словах, в самій суті себе.
Відчула рубанок, пройшла жар ковальні,
І світить уже не собою – Отцем.
Не заздрить любов. Не шукає величчя.
Ціну на хресті заплатила сповна.
Як смерті Життя подивилось в обличчя,
Усе на свої повернулось місця.
Кров Сина – ціна за життя вільних друзів,
В Того, Хто на троні, і діти – царі.
Царі, що всередині вірні як слуги,
За першість уже не шукатимуть прі.
Відредаговано: 11.03.2023