Глава 33. Шляхом прадавніх зіркових воріт

Тиша мирного ранку на Землі була перервана легким, майже нечутним гудінням квантового комунікатора, встановленого у майстерні Марка. На голографічному екрані з'явилося стійке, насичене блакитне світло — сигнал надходив із глибокого космосу, із прадавнього ретранслятора у системі марсіанської Кувальні.

Марк Валент відклав робочий блокнот, у якому вже кілька днів поспіль накидав нові розділи своїх історій, і впевненим кроком підійшов до термінала. Поруч із ним із двору зазирнув Молот, витираючи рушником руки після роботи в саду, а слідом за сержантом зайшла Тінь, тримаючи в руках свій незмінний планшет із телеметричними даними.

— Сигнал неавтоматичний, — одразу ж зазначила дівчина, бігаючи очима по рядиках шифрованого коду. — Це прямий запит від Асґарда Тора. Але частота... вона не наша. Це модульований спектр Прадавніх Архітекторів.

Марк активовував прийняття трансляції. Голограма перед ними затріщала, розгортаючи тривимірну карту нашої галактики та далеко за її межами. У центрі карти спалахнула величезна мережа світлових вузлів, які з'єднували найвіддаленіші зоряні скупчення невидимими раніше магістралями.

— Друзі мої, якщо ви мене чуєте, настав час розширити горизонти, — пролунав у динаміках спокійний, але схвильований голос Асґарда Тора. — Під час глибокого сканування нижніх рівнів Кувальні Октагону наші інженери знайшли заблокований раніше архів. Це не просто креслення кораблів чи матриці кодів. Це повна карта Зіркових Воріт — мережі миттєвого просторового переміщення, яку прадавні Архітектори побудували задовго до появи перших імперій у цьому всесвіті.

Молот здивовано присвиснув, спираючись плечем на одвірок:

— Зіркові ворота? Ти хочеш сказати, Тор, що ми зможемо стрибати з однієї галактики в іншу, не спалюючи тонни палива у підпросторових тунелях?

— Саме так, сержанте, — відповів голографічний образ Асґарда, який з'явився у кімнаті у вигляді чітливої проєкції. — Поле «Октагону», яке ми активували на Марсі, служить не лише заводом. Це головний ключ-активатор для всієї галактичної мережі Воріт. Перший вузол стабілізовано. І він веде не у порожнечу. Він веде до незвіданого скупчення зірок у рукаві Лебедя, де, за даними прадавніх банків даних, існує живий світ, ізольований від нашої реальності мільйони років тому.

Марк Валент переглянувся з Тінню. У їхніх очах спалахнув той самий добре знайомий вогник дослідників і воїнів, які звикли йти за межі відомого. Війна з Творцями закінчилася, але прагнення пізнавати нові світи, розганяти темряву невідомого та шукати нові цивілізації нікуди не зникло.

— Ми готові, Тор, — твердо сказав капітан. — Збирай команду. Загін «Альфа» знову вирушає в дорогу.

Через дві доби на орбіті Марса біля величних корпусів крейсерів класу «Атлант» розгорнулася грандіозна картина.

Прадавній комплекс Кувальні спрямував у відкритий космос потужний стовп світлої плазми, який врізався у порожнечу між двома сузір'ями. У цій точці простір почав повільно розгортатися, утворюючи гігантське кільце діаметром у кілька кілометрів. Поверхня кільця складалася з рун Архітекторів, що мерехтіли мільйонами блакитних вогників, а всередині нього переливався щільний, сріблястий горизонт подій — самі Зіркові Ворота, активовані вперше за мільйон років.

На борту модернізованого десантного корабля «Альфа-Омега», що йшов у авангарді дослідницького флоту, панувала напружена зосередженість. Марк Валент сидів у креслі пілота, плавно вводячи координати нового світу у навігаційний комп'ютер. Молот перевіряв важкі захисні костюми в інженерному відсіку, а Тінь сканувала квантові параметри стабільності енергетичного поля воріт.

— Горизонт подій стабільний! Коефіцієнт інерційного зсуву дорівнює нулю! — оголосила Тінь, фіксуючи показники на моніторах. — Ми входимо в чистий нелінійний простір.

— Усім кораблям — повна синхронізація з полем «Октагону», — відповів Марк, тримаючи руку на головному важелі тяги. — Вперед, у нові світи.

Корабель плавно ковзнув у сріблясту певерну горизонту подій.

На мить усе навколо зникло: не було ні звуків, ні світла, ні звичного відчуття часу. Простір стиснувся в єдину точку, а потім розгорнувся величним, абсолютно новим космосом.

Коли «Альфа-Омега» винирнула з іншого боку Зіркових Воріт, перед очима екіпажу постала дивовижна панорама.

Вони опинилися на орбіті незвичайної планети, яку місцеві астрономи назвали б дивом природи. Вона мала подвійне кільце з кристалічного пилу, що вигравало всіма кольорами райдуги в променях потрійної зіркової системи. Поверхня планети вкрита величезними біолюмінесцентними лісами, що світилися м'яким блакитним та смарагдовим світлом, а в атмосфері плавали гігантські живі екосистеми — легкі, подібні до медуз літаючі острови, які трималися на антигравітаційних потоках.

— Небесні світи... — зачаровано прошепотів Молот, прилиснувши чолом до оглядового скла панорамного ілюмінатора. — Подивіться на це. Тут немає жодного металевого сліду Творців. Жодної машини. Лише чиста, первісна природа.

— Не поспішай із висновками, сержанте, — обережно заперечила Тінь, виводячи на екран детальні сканування поверхні планети. — Наші сенсори фіксують складну мережу енергетичних імпульсів глибоко під поверхнею біолюмінесцентних лісів. Це не машини руйнування. Це величезна природно-техногенна екосистема, яка зв'язує всю планету в єдиний мислячий організм.

Марк Валент спостерігав за оновленням карти, відчуваючи, як у грудях знову прокидається той самий жагучий подих незвіданого, який завжди супроводжував їхні найкращі пригоди. Війна закінчилася, але справжнє дослідження Всесвіту для людства тільки починалося.

— Готуємо десантну групу до висадки, — скомандував капітан, підводячись із кресла. — Візьмемо сканери, зразки прадавніх матриць і відкриту душу. Ми прийшли сюди не як завойовники, а як гості через Зіркові Ворота.

Корабель м'яко увійшов в атмосферу дивовижної планети, несучи у новий світ історію людства, що пройшло крізь вогонь, але зберегло у собі світло зірок.