Глава 30. Останній акорд Імперії

Глибокий, тектонічний гуркіт, що пролунав з надр гігантської чорної сфери, здавалося, розірвав не лише метал штучного світу, а й саме полотно простору навколо них.

Блакитне світло вірусного коду Архітекторів продовжувало стрімко розповсюджуватися по магістралях ретранслятора, змушуючи тисячі пірамід і чорних монолітів навколо вибухати у каскаді лазурових іскор. Проте центральний процесор Імперії Творців не збирався здаватися без бою. Відчайдушний опір машинного розуму перетворився на смертельний шторм, який загрожував стерти з лиця всесвіту не лише загін «Альфа», а й усю планетарну структуру Нульового Сектора.

— Капітане! — голос доктора Леві у комунікаторах зривався на крик, перериваючись потужними хвилями системних перешкод. — Головний центр обчислень перейшов на аварійний автономний протокол! Вони намагаються перемкнути всю залишок енергії на створення локальної гравітаційної вирви! Якщо ця штука згорнеться, уся сфера разом із вами перетвориться на чорну діру!

Марк Валент міцніше вчепився у край консолі ретранслятора. Його бронекостюм завив від перевантаження, а захисне полірування шоломного забрала потріскалося від агресивного іонізованого випромінювання, що хвилями котилося по палубі.

— Скільки часу у нас до повного згортання вирви?! — заричав капітан, перекриваючи гуркіт руйнівних трансформацій.

— Менше трьох хвилин! — відповів Леві. — Вірусний код знищив дев'яносто відсотків їхньої мережі, але остаточне ядро має механічний запобіжник! Вам потрібно вручну відключити стабілізатори живлення у шахті під ретранслятором!

— Тіне, прикривай пульт! Молот, за мною до шахти! — не вагаючись ні секунди, скомандував Марк.

Тінь миттєво змінила позицію, закріпившись на високій металевій арці над ретранслятором. Її фазова гвинтівка працювала на граничній частоті, випльовуючи розпечені імпульси й відкидаючи назад залишки квадріумних охоронців, які намагалися прорватися до панелі управління.

— Ідіть! Я тримаю цей сектор, доки не згорнеться небо! — крикнула вона, не зводячи очей з прицілу.

Марк і Молот кинулися до роззявленого зіву аварійної шахти, що вела в саме черево сфери. Стулки технічного люка були вирвані з пазів вибухом, а з глибини тунелю на них віяло крижаним холодом вакууму та паленим озоном.

Вони застрибнули у шахту, активувавши магнітні упори на чоботях екзоскелетів, і стрімко полетіли вниз по вертикальних напрямних. Навколо них у темряві вирували потоки розпеченої плазми та потріскували високовольтні дуги, що намагалися пропалити броню костюмів.

— Капітане, подивіться праворуч! — прокричав Молот, вказуючи маніпулятором на величезні обчислювальні кристали, що пульсували останнім хворим багряним світлом. — Вони досі намагаються перекачати дані!

— Не дамо їм цього! — відповів Марк.

Добувшись до нижньої розподільчої платформи, вони побачили масивні запобіжні рубильники з чистого квадріуму, які контролювали подачу енергії до гравітаційного стабілізатора. Рубильники були заблоковані захисними плазмовими полями.

— Без коду Архітекторів ці поля не пробити звичайною силою! — вигукнув Молот, намагаючись вдарити по захисному бар'єру своїм пошкодженим маніпулятором. Від удару в усі боки розлетівся сніп білих іскр, а сержанта відкинуло назад.

Марк Валент підскочив до панелі управління запобіжниками, підключивши роз'єм свого бронекостюма безпосередньо до матриці заводу.

— Я спрямовую залишки вірусного коду на розблокування! — задихаючись від напруження, вимовив капітан. На його скронях виступили краплі поту, а системи костюма видавали тривожний червоний писк. — Молот, готуйся зривати рубильники, щойно поля згаснуть! Три... дві... одна... Зараз!

Плазмові поля навколо рубильників з шипінням розчинилися в повітрі.

— Є! — заричав сержант.

Молот вхопився двома руками за масивний квадріумний важель і з нелюдським зусиллям потягнув його на себе. Металевий скрегіт розірвав тишу шахти, а потім рубильник зіскочив із фіксаторів із гучним ляскотом.

У той же момент багряне світло у шахті різко згасло. Глибокий, гнітючий гуркіт гравітаційної вирви почав швидко слабшати, перетворюючись на звичайний свист охолоджуваного повітря.

— Живлення відключено! — повідомив Молот, важко переводячи подих і спираючись спиною на холодну стіну шахти. — Ми зупинили їх, капітане.

Марк витер кров зі скроні й підняв очі вгору, де крізь пролом шахти виднівся відкритий космос Нульового Сектора. Величезна чорна сфера та незліченні піраміди Творців більше не становили загрози. Вони завмерли на орбітах мертвими, порожніми пам'ятниками колишній імперії, що згоріла у вогні власної нещадної математики.

З комунікатора пролунав голос Асґарда Тора з містка крейсера «Одіссей»:

— «Альфа», це Тор! Ворожа мережа повністю знеструмлена! Ми зафіксували нульову активність у всьому секторі! Ви повернули безпеку в цей куточок галактики!

Марк Валент легко посміхнувся, дивлячись на свого вірного побратима:

— Повертаємося додому, Молоте. Війна закінчилася.

Флот Альянсу розвертався у бік стабільних підпросторових коридорів, тримаючи курс на Землю та Марс. Попереду на них чекав мир, відновлення планет і вічна пам'ять про тих, хто віддав усе заради майбутнього людства.

Дякуємо, що читаєте «Проєкт „Октагон“»! Якщо вам сподобалася ця глава, будь ласка, додавайте книгу до своєї бібліотеки на Букнеті та ставте зірочки ⭐ — це найкраща підтримка для автора, яка надихає писати ще більше яскравих і захопливих історій!