Глава 26. Тіні нелінійного шторму

Сріблясті корпуси двох новозбудованих крейсерів класу «Атлант» ще тільки виринали з глибин підземних стапелів Кувальні, коли марсіанський базальт під ногами бійців здригнувся від нового тектонічного поштовху.

Це не був звичайний зсув породами. Сканери винищувачів заверещали високими, розривними частотами.

— Загроза! — закричала Тінь, миттєво вивертаючи кермо свого «Стрижа» у вертикальну бочку. — Це не орбітальний удар! Вони виходять прямо з-під землі!

Творці, усвідомивши, що пряма атака з космосу провалилася під ударами коду Архітекторів, застосували свій найнебезпечніший, нестандартний ресурс. Вони не ставали у звичайний стрій. Вони запустили у глибокі марсіанські розломи фазові квантові бури — тридцятиметрові монолітні голки із живого квадріуму, які не пробивали ґрунт кінетично, а розчиняли молекулярну структуру планети, перетворюючи твердий базальт на рідку, розпечену плазмову масу.

Із розлитих підземних тріщин кратера Хеллас із пекельним шипінням вирвалися сотні дзеркальних джгутів. Вони перепліталися, мов гігантські сталеві змії, формуючи прямо під стапелями Кувальні гнучу нелінійну пастку.

Один із джгутів, вистріливши на п'ятсот метрів угору, мертвою хваткою вчепився у праве крило винищувача Молота.

— Мене зачепило! — заричав Молот. Його «Стриж» закрутило у дикій центрифузі. — Ця чортова дзеркальна смола просочується крізь фазовий щит! Вона глушить мої векторні двигуни!

— Молот, не смикайся, розірвеш планер! — закричав Марк Валент.

Капітан заклав форсоване піке, переводячи системи свого винищувача у режим критичного перевантаження. Його нейронна шина відгукнулася болісним імпульсом у потилиці, але погляд Марка залишився крижаним. Він наввів носовий фазовий розрядник прямо на точку зчіплювання джгута з крилом Молота.

— Тіне, прикрий мої сліпі зони! — скомандував Валент.

— Прикриваю! — вигукнула снайперка, зрізаючи короткими фазовими чергами три голчасті дрони, які виринали з рідкого базальту і намагалися перехопити капітана.

Марк натиснув на гашетку. Біло-блакитний каскадний струмінь пробив дзеркальний джгут Творців. Рідкий квадріум детонував із сліпучим перламутровим спалахом, відкинувши винищувач Молота убік, але сам капітан проскочив за міліметри від розпеченої річки, що вирувала на дні кратера.

— Дякую за стрижку, капітане! — вигукнув Молот, відновлюючи контроль над знівеченим «Стрижем». — Але подивіться на ворота Кувальні! Вони плавлять головний шлюз!

З підземних розломів виповзав новий жах Творців — Квадріумний Жнець. Це була сорокаметрова гнучка структура, що нагадувала багатоніжку з тисяч зрощених фазових лез. Вона не мала центрального процесора: кожна її молекула діяла як окремий бойовий юніт, адаптуючись до пострілів у режимі реального часу. Жнець навалився на броньовані стулки підземного ангару, розчиняючи титановий захист і намагаючись проникнути до реакторного ядра Кувальні.

— Якщо він досягне генераторів нульової точки, детонація випалить пів планети! — донісся занепокоєний голос Леві з містка «Одіссея».

— Я закрию його! — прогримів Молот.

Сержант скерував свій пошкоджений «Стриж» прямо на носову частину Жнеця. Він затиснув аварійний скид фазових накопичувачів, перетворюючи важкі прискорювачі «Вулкан» у суцільну плазмову бомбу.

— Молот, ні! Скасовую наказ! — закричав Марк.

— Не смій, капітане! — відрізав Молот. — Я не для того вибрався з їхнього полону, щоб дивитися, як ця тварюка жертиме наш останній шанс!

Винищувач Молота на швидкості п'яти махів врізався прямо у сочлений вузол Жнеця. За секунду до зіткнення сержант катапультувався у захисному фазовому коконі.

Вибух перевантаженого реактора «Стрижа» розірвав Жнеця навпіл. Сліпуча хвиля первинного коду випалила більшу частину квадріумних сочленень багатоніжки, розсипавши її на нерухомі шматки шлаку.

Захисний кокон Молота піднявся у повітря і був миттєво підхоплений гравітаційним променем «Стрижа» Тіні.

— Я впіймала його! Молот живий! — вигукнула Тінь, затягуючи капсулу у вантажний відсік.

Марк Валент у цей час зробив неможливе: він провів свій винищувач крізь палаючий тунель із вибухів і випустив останні дві фазові ракети точно у центр підземного квантового бура Творців, який живив рідкий квадріум.

Джерело ворожої атаки згасло. Рідкий базальт і дзеркальні джгути почали швидко кристалізуватися, перетворюючись на мертве чорне скло.

Навколо кратера Хеллас знову запанувала тиша. Обидва нові крейсери класу «Атлант» неушкодженими піднімалися у небо Марса, розгортаючи свої сріблясті щити.

Марк вирівняв свій винищувач поруч із «Одіссеєм», спостерігаючи за остаточним очищенням сектора. Ворог застосував найзапекліші, найнищівніші методи, але загін «Альфа» знову вистояв, перетворивши марсіанське пекло на колиску нової армади Альянсу.