Глава 23. Небо над впадиною Хеллас

Запах паленого мастила та розпеченого металу ще висів у повітрі підземної зали, коли стаціонарні сенсори Кувальні Октагону раптом видали різкий, тривожний сигнал. Голографічна мапа Марса, що проєктувалася над центральним терміналом, миттєво змінила колір із безпечного блакитного на криваво-червоний.

— Капітане! — голос штучного інтелекту заводу лунав напружено, майже по-людськи. — Орбітальні сканери фіксують масовий вихід з підпростору на ближніх рубежах планети. Це не просто авангард. Це головна ударна група флоту Творців.

Марк Валент різко обернувся від розбитого сектору «Омега» і в три кроки опинився біля головного пульта.

— Скільки їх? — запитав він, хоча відповідь уже читав на багряних індикаторах екрана.

— Понад вісімдесят монолітів важкого класу і чотири Мережеві Флагмани типу «Піраміда», — сухо відпортував інтелект. — Вони шикуються у штурмовий клин прямо над впадиною Хеллас. Їхня мета — повне випалення поверхні та знищення підземного комплексу Кувальні до того, як завершиться збірка першої партії крейсерів.

Молот підійшов до термінала, перезаряджаючи важкий магазин свого прискорювача маси, і з гіркою усмішкою кинув:

— Ну ось. Здається, наші «консервні банки» були лише розминкою перед справжнім святом.

Тінь зайняла позицію біля внутрішнього ліфта, перевіряючи заряд фазових акумуляторів. Її погляд був холодним і зосередженим:

— Вони знають, що якщо Кувальня випустить хоча б один фазовий крейсер класу «Атлант», перевага у цьому секторі перейде до нас. Вони йдуть на прорив.

— Ми не дамо їм розчавити завод, — твердо сказав Марк. Він активував захисний зв'язок із крейсером «Одіссей». — Тор, Леві! Ви мене чуєте?

За секунду в комунікаторах пролунав спокійний, але напружений голос Асґарда:

— На зв'язку, капітане. Ми бачимо їхню армаду на наших сканерах. Вони оточують марсіанську орбіту, перекриваючи будь-який шлях до відступу.

— Тор, Кувальня майже готова запустити першу бойову одиницю, але нам потрібен час, — наказав Марк. — Виведи «Одіссей» із прихованого екранування. Прийміть на себе першу хвилю їхнього вогню над верхніми шарами атмосфери і відтягніть їхню увагу від впадини Хеллас!

— Це означає підставити крейсер під прямий удар чотирьох Флагманів, капітане, — заперечив Тор, хоча в його голосі не було ані краплі страху. — «Одіссей» може не витримати такого фокусування.

— Це єдиний шанс дати Кувальнц тридцять хвилин, які вирішать усе, — відповів капітан. — Дійте, Тор! Ми приєднаємося до вас із підземних пускових шахт.

На поверхні Марса буря тим часом досягла апогею. Криваво-рудий пісок закривав небо, але крізь цю завісу вже пробивалися яскраво-фіолетові спалахи від входження ворожих монолітів у щільні шари атмосфери.

Стокілометрові піраміди Творців зсувалися до впадини Хеллас, готуючись випустити спільний векторний промінь деструкції, здатний пробити пів сотки кілометрів базальту та розколоти Кувальню на шматки.

Але у цей же момент із темного марсіанського космосу, немов сріблястий привид, виринув крейсер «Одіссей».

Його носові випромінювачі спалахнули сліпучою білою енергією. З корабля Асґардів вилетів потужний, розривний іонний залп, який врізався прямо у головний Флагман ворога, зриваючи з нього квадріумні захисні щити. «Одіссей» почав маневрувати на граничній швидкості, приймаючи на себе шквал вогню ворожої армади і стаючи кривавим щитом між космосом і підземною Кувальнею.

— Перша партія крейсерів «Атлант» на стапелях завершена на дев'яносто відсотків! — пролунав голос інтелекту в підземній залі. — До запуску залишилося вісімнадцять хвилин!

Марк Валент подивився на своїх бійців. Вони стояли біля стартової катапульти підземного ангару, готові пробити собі шлях нагору — назустріч пекельному шторму.

— Заряджайте зброю, — мовив капітан, і в його очах спалахнуло сталеве полум'я. — Йдемо битися за небо.