Глава 22. Тіні підземного сектора «Омега»

Металевий скрегіт масивних броньованих дверей нижнього сектора «Омега» луною розходився по велетенській виробничій залі Кувальні, перекриваючи гудіння силових генераторів. Гігантські сталеві пластини товщиною у пів метра повільно вигиналися назовні під незбагненним тиском, а по швах уже пробивалися тонкі струмені розпеченого газу та сліпучі іскри високовольтного пробою.

— Марку, гідравліка не витримає! — закричала Тінь, міцніше перехоплюючи спарені фазові пістолети та відступаючи на кілька кроків назад до виробничого парапету. — Що б там не було за цими дверима, воно не проламує їх механічно. Воно плавить метал на молекулярному рівні!

Марк Валент не відводив погляду від заклинених дверей. Його екзоскелет видав короткий сигнал готовності бойових систем, а плазмове лезо на зап'ясті заіскрилося яскраво-блакитним полум'ям. У його пам'яті все ще свіжі були спогади про марсіанське пекло та штурм корабля Творців, але це відчуття було зовсім іншим. Це не був холодний математичний розрахунок машин — це була прадавня, первісна загроза, що дихала за стіною.

— Молот, тримай важкий сектор і прикривай головний термінал! — кинув капітан, не озираючись. — Якщо звідти полізе щось крупніше за дрона, випалюй усе під коренем!

— Зрозумів, капітане, «Вулкан» заряджений на повну котушку! — прогудів сержант. Молот закріпив важкий прискорювач маси на опорній стійці пульта, спрямувавши ствол прямо на центр нижнього шлюзу. Його екзоскелет гудів від напруження, а на обличчі застигла холодна зосередженість ветерана.

У цей момент двері сектора «Омега» з гуркотом розлетілися на сотні розпечених уламків.

Гуркіт металу потонув у моторошному, низькочастотному гудінні. З темряви підземної шахти на залу повільно викотилася дивна, незграбна тінь. Це були не гладкі й симетричні дрони Творців і не дзеркальні квадріумні маніпулятори. Перед бійцями постали велетенські бойові автомати старого зразка — важкі шасі з чотирма гусеничними траками, вкриті товстим шаром багатовікового пилу та окисленого базальту, на яких палахкотіли потріскані багряні оптичні лінзи.

— Автоматичні сторожові комплекси Першої Чистки... — прошепотів штучний інтелект Кувальні через динаміки зали. Його синтезований голос здригнувся. — Протоколи їхнього ідентифікатора заблоковані! Вони не розпізнають код Архітекторів! Для них усе, що рухається у залі — ворог!

— Чудово! Вони навіть старіші за наших прадідусів! — знервовано посміхнувся Молот, натискаючи на гачок.

Тяжкий прискорювач маси заричав. Ураново-кристалічні снаряди вилетіли зі ствола зі швидкістю світла, врізавшись у першого робота-сторожа. Проте, на відміну від сучасних дронів Творців, ці броньовані монстри не розсипалися на атоми — вони мали колосальний запас механічної міцності. Снаряд пробив передню броню першої машини, та випустила сніп іскр, але рух не зупинила. Натомість три інші робота синхронно підняли свої важкі плазмові гармати старого зразка і відкрили вогонь на ураження.

— До укриття! — заричав Марк, штовхаючи Тінь за масивний металевий блок стапеля.

Плазмові заряди вдарили у те місце, де секунду тому стояли бійці, випаливши глибокі вирви у титановій палубі Кувальні. Повітря миттєво наповнилося їдким димом та запахом паленої ізоляції.

— Звичайні кінетичні снаряди їх не зупинять одразу, вони занадто масивні! — кричала Тінь, перекочуючись за інший стапель і вистрілюючи короткими імпульсними чергами по оптичних сенсорах роботів.

Її розрахунок виявився вірним. Спарені фазові кулі влучили прямо у потріскані багряні лінзи переднього робота. Оптична система машини тріснула, з неї бризнув киплячий мастильний гель, і масивний металевий колос втратив управління, почавши хаотично кружляти на гусеницях і стріляти у стелю.

— Марку, їх цілий взвод піднімається з нижньої шахти! — попередив Молот, випускаючи чергову чергу з «Вулкана», яка нарешті переломила ходову частину другого робота навпіл. — Якщо ми не заблокуємо цю магістраль, вони затоплять усю Кувальню!

— Я спробую перехопити керування через старий аварійний термінал біля шахти! — крикнув Марк, вистрибуючи з укриття.

Капітан кинувся вперед під градом розпечених уламків. Його новий бронекостюм знову активував захисне фазове поле, яке відбивало дрібні осколки, але кілька плазмових розрядів пройшли небезпечно близько, пропаливши край його наплічника.

Дзвін металу, гуркіт пострілів та ревіння двигунів стародавніх машин злилися в єдиний пекельний симфонічний хаос. Марк проскочив повз розлюченого робота, який саме розвертав на нього свій важкий ствольний блок, і в останню секунду кинувся в нішу біля розбитого пульта управління шахтою.

Пальці капітана у рукавичках бронекостюма гарячково застукотіли по напівзгаслих клавішах, підключаючи портативний накопичувач із матрицею Архітекторів до аварійного порту.

— Ну ж бо... підкоряйся мені! — процідив крізь зуби Марк, бачачи, як останні два робота наближаються до його укриття, піднімаючи гармати для вирішального пострілу.

У цей же момент на центральному терміналі Кувальні спалахнуло яскраве, чисте блакитне світло. Штучний інтелект заводу підхопив код і направив його по старих мідних кабелях у саму основу шахти «Омега».

Багряна оптика роботів, що вже готувалися відкрити вогонь по капітану, різко згасла. Гусениці завмерли на місці. Масивні машини повільно опустили гармати і застигли бездиханними статуями з минулої епохи.

У залі запанувала тиша, порушувана лише тріском охолоджуваного металу та важким диханням бійців.

Марк повільно підвівся, витираючи піт з чола, і озирнувся на задимлену залу. Молот опустив свій «Вулкан», обережно торкаючись розпеченого ствола, а Тінь вийшла з укриття, тримаючи зброю нагоготові.

— Небезпека у нижньому секторі ліквідована, — спокійно повідомив головний інтелект Кувальні. — Шахту «Омега» повністю заблоковано аварійними перегородками.

— Добра робота, капітане, — сказав Молот, важко переводячи дух. — Але якщо навіть старі консервні банки заводу починають повстати проти нас, боюсь, справжня буря на поверхні почнеться дуже скоро.