Глава 21. Пробудження титанів

Блакитне сяйво тисяч енергетичних потоків розлилося велетенською підземною залою Кувальні Октагону, висвітлюючи колосальні стапелі, на яких покоїлися корпуси новітніх фазових крейсерів. Прадавні машини Древніх, що спали під товщею марсіанського базальту понад мільйон років, оживали під дією матриці Архітекторів, яку Марк Валент щойно ввів у головний термінал.

Гудіння силових генераторів нагадувало низький, вібраційний бас, що віддавався у грудях і змушував здригатися підвісні платформи.

— Стовідсоткова синхронізація з кодом Архітекторів, — пролунав над залою спокійний синтезований голос центрального штучного інтелекту Кувальні, що вперше за тисячоліття заговорив із людьми. — Протоколи масового виготовлення важкого озброєння розгорнуто. Перша партія фазових крейсерів класу «Атлант» буде готова до запуску через шістдесят стандартних годин.

Молот важко опустився на металеву лаву біля пульта керування, знімаючи пропалений і знівечений у боях шолом. Його обличчя вкривала густа сітка втомленого поту та мікроопіків, але губи трохи розтягнулися у втомленій посмішці.

— Сорок годин... — прохрипів сержант, витираючи руку об пошарпаний стегновий щиток екзоскелета. — Якби мені хтось сказав тиждень тому, що ми будемо керувати заводом богів під червоним піском Марса, я б назвав його божевільним. А тепер подивіться на це. Ми дійсно їх переозброюємо.

Тінь стояла біля оглядового парапету, тримаючи наготові фазовий пістолет і вдивляючись у темні тунелі, що вели вглиб підземного комплексу. Навіть тут, у безпеці титанічних стін, її інстинкти бійця не давали розслабитися ані на мить.

— Кувальня працює, і це наш найбільший козир, — мовила вона, не повертаючи голови. — Проте Творці знають про це не менше за нас. Вони бачили сплеск енергії. Те, що ми відбили перший авангард на поверхні — це лише прелюдія. Основна хвиля їхнього флоту не зупиниться перед радіацією чи піщаною бурею. Вони спробують розчарувати цей комплекс разом із нами.

Марк Валент відійшов від центрального термінала, затягуючи ремені оновленого бронекостюма. Його погляд був рішучим і холодним.

— Тінь має рацію, — підтримав капітан, підходячи до побратимів. — Ми не маємо часу на відпочинок. Якщо Кувальня вироблятиме нові кораблі, нам потрібно створити лінію оборони не на поверхні, а прямо у підземних тунелях і на підступах до виробничих шлюзів. Молот, зв'яжися з «Одіссеєм». Передай Тору та Леві: хай виводять крейсер на стаціонарну орбіту з прихованим екрануванням і готують десантні групи для посилення нашого периметра.

— Прийнято, капітане, — сержант підвівся, активуючи аварійний передавач. — Постараюся достукатися до них крізь марсіанські завади.

Раптом глибоко під землею, в найдавніших секторах Кувальні, пролунав глухий, металевий гуркіт.

Блакитне сяйво стінових панелей на мить згасло, змінившись тривожним бурштиновим спалахом. Системи автоматичного захисту заводу вивели на центральні голограми попередження про несанкціоноване підключення ззовні.

— Що це?! — різко обернувся Марк, витягуючи з кобури фазовий пістолет. — Ми ж закрили всі зовнішні шлюзи!

— Не зовнішні, капітане... — голос головного інтелекту Кувальні звучав усе більш напружено. — Фіксую несанкціоноване проникнення через глибокі геологічні розломи у нижньому секторі «Омега». хвилини тому уряд Древніх заблокував цей рівень через аварію під час Першої Чистки. Хтось... або щось... використовує прадавні магістралі для обходу наших бар'єрів.

Тінь миттєво перестрибнула через загороджувальний парапет і впала на одне коліно біля масивної броньованої двері нижнього рівня, націливши зброю у темряву шахти ліфта.

— Творці? — запитала вона пошепки, вдивляючись у рух тіней у глибині.

— Ні, — Марк підійшов до неї, активуючи плазмове лезо на зап'ясті. — Вони не ходять підземними магістралями. Вони проплавляють дорогу напряму. Це щось інше. 

Двері нижнього сектора з несамовитим металевим скреготом почали повільно вгинатися всередину.